Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження органів травної системи
Захворювання великих слинних залоз

Великі Слинні залози - парні паренхіматозні органи, вивідні протоки яких відкриваються у порожнину рота. До великих слинних залоз належать привушна, піднижньощелепна та під’язикова залози.

Привушна залоза розташована у задньому відділі щічної ділянки позаду та назовні від гілки нижньої щелепи, її розміри становлять: вертикальний 4-6см, сагітальний 3-5 см, поперечний 2-3,8 см. Вивідна привушна протока, завдовжки 5-7 см, відкривається сосочком у присінок рота.

Піднижньощелепна залоза розмірами у довжину 3-4,5 см, у ширину 1,5-2,5 см, у товщину 1,2-2 см, знаходиться у піднижньощелепному трикутнику майже повністю на нижній поверхні щелепно-під’язикового м’яза. Задня частина залози завертається за задній край щелепно-під’язикового м’яза на його верхню поверхню і віддає піднижньощелепну протоку завдовжки 4-6 см, яка прямує вперед по поверхні під’язикової залози і відкривається на під’язиковому м’ясці.

Під’язикова залоза розміром 3,5х1,5 см, лежить на верхній поверхні щелепно-під’язикового м’яза під слизовою оболонкою під’язикової складки. Велика під’язикова протока відкривається на під’язиковому м’ясці поряд з піднижньощелепною протокою (іноді протоки відкриваються разом). Малі під’язикові протоки, кількістю близько 1012, відкриваються уздовж під’язикової складки до під’язикового м’ясця включно.

Методами променевого дослідження великих слинних залоз є сіалографія, пневмосубмандібулографія, КТ, УЗД, МРТ, сіалосцинтиграфія.

Для виконання сіалографії 1-2 мл водорозчинної рентгеноконтрастної речовини (верографін, уротраст, омніпак) підігрівають до температури тіла, канюлю з приєднаним шприцом вводять у вивідну протоку, здійснюють ін’єкцію і виконують серію рентгенограм: на 15-й сек, 60-й сек, 2 хв. Досліджують прохідність протоків та будову залози у паренхіматозну фазу та фазу розсмоктування.

Радіонуклідним методом досліджують розподіл у паренхімі слинних залоз ^99mТс-пертехнетату після його внутрішньовенного Введення. За 2 хв до дослідження виконують масаж залоз для видалення з них слини. Після введення РФП сцинтиграфію виконують з частотою 1 кадр за 1 хв протягом 40 хв. В нормі залози накопичують РФП дещо інтенсивніше у центральних частинах, мають овальну форму і рівні контури.

Патологічні зміни в слинних залозах супроводжуються порушенням їх симетрії, розмірів, форми, денситометричної щільності на КТ, сили сигналу на МРТ, ехогенності на сонограмах.

Камені слинних залоз і протоків позначаються, як сіалолітіаз. Рентгеноконтрастні камені слинних залоз і протоків можна виявити на звичайних рентгенограмах та КТ-сканах, а неконтрастні камені - при застосуванні УЗД, КТ, МРТ та сіалографії.

Запальне захворювання слинної залози зветься сіалоаденітом, протоки слинної залози - сіалодохітом. Гострий сіаладеніт є протипоказом для сіалографії через можливе ретроградне інфікування при проведенні цієї діагностичної процедури.

При сіалоаденіті під час КТ, МРТ, УЗ-досліджень у гостру фазу виявляють збільшення розмірів залози та звуження протоки залози, обумовлене її стисненням набряклою паренхімою і набряком слизової оболонки. Звуження протоків залози виявляється також за допомогою сіалографії. У хронічну фазу відбувається розширення слинних проток внаслідок парезу м’язового шару (мал. 227). Сцинтиграфічно виявляється доволі високе, але подовжене накопичення ^99mТс-пертехнетату. Прогресування хронічного сіалоаденіту супроводжується зниженням накопичення РФП.

Мал. 227. Хронічний сіалоаденіт правої привушної залози на магнітно-резонансній томограмі.

1 - розширення привушної протоки;

2 - гіперінтенсивність паренхіми залози.

Хронічний сіалодохіт супроводжується чергуванням звужених та розширених ділянок протоків, що виявляється за допомогою сіалографії.

Пухлини слинних залоз частіше зустрічаються у привушній залозі.

Доброякісні пухлини (аденома, аденолімфома, змішана пухлина) зустрічаються частіше, у 80% випадків. Вони виявляються за допомогою КТ, МРТ, УЗД у вигляді об’ємного утвору з чіткими межами та деякою деформацією органа. Сіалографія виявляє дефект наповнення з чіткими рівними контурами.

Злоякісні пухлини (Саркома, рак) частіше вражають глибоку частину привушної залози. Проявляються болем та парезом лицевого нерва. Сіалографія виявляє обрив слинних протоків поряд з пухлиною, депо контрастної речовини. На КТ, МРТ, УЗД, сцинтиграмах уражена частина залози збільшена, неоднорідна, нечітко окреслена. Сцинтиграфічно найчастіше виявляється зменшення накопичення РФП в ділянці новоутворення, рідше - збільшення накопичення через обструкцію пухлиною вивідної протоки залози.