Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження дослідження кісток і суглобів
Травматичні пошкодження кісток і суглобів

Променеве дослідження показане при всіх ушкодженнях апарату руху та опори для виявлення переломів, вивихів, підвивихів, сторонніх тіл, а також для здійснення контролю за репозицією відламків, появою кісткової мозолі тощо. Основним методом дослідження є Х-променевий, за спеціальними показами виконується сонографія, РКТ, МРТ. Методами УЗД та МРТ виявляються травми м’яких структур апарату руху та опори: розриви та надриви м’язів, сухожилків, зв’язок, суглобової капсули, посттравматичне скупчення рідини (мал. 40). Неіонізуючі Методи променевого дослідження особливо цінні також для дослідження новонароджених та дітей. За допомогою РКТ краще виявляються переломи та тріщини кісток черепа та таза, сторонні тіла, зміни оточуючих м’яких тканин, які часто не розрізняються на рентгенограмах.

Мал. 40. Розрив сухожилка чотириголового м’яза стегна на магнітно-резонансній томограмі на сагітальних Т1- (А) та Т2- (Б), аксіальному Т2- (В) зважених зображеннях. Виявляється розрив сухожилка (1), наявність навколо місця розриву вільної рідини (2), деформація сухожилка наколінка (3), бічний підвивих наколінка (4).

Рентгенографічно переломи кісток виявляються за такими ознаками: лінією перелому, зміщенням уламків, порушенням кісткової структури та шару кіркової речовини (мал. 41). Лінія перелому, як правило, має вигляд смуги просвітлення з чіткими краями. Смуга просвітлення частіше пряма, рідше ламана. Кістковий малюнок прилеглих відламків не змінений. При вколочених переломах лінія перелому має вигляд стрічкоподібної тіні на фоні звичайного кісткового малюнка по краях.

Якщо лінія перелому проходить через весь поперечник кістки, то такий перелом зветься повним, якщо більше ніж через половину поперечнику кістки - тріщиною, якщо менше, ніж через половину поперечнику кістки - надломом. За відношенням лінії перелому до суглоба розрізняють внутрішньо-, навколо- та позасуглобові переломи.

Мал. 41. Перелом плечової кістки на рентгенограмі (А) та сонограмі (Б).

Мал. 42. Види переломів кісток:

А - по довжині;

Б - під кутом;

В - по ширині;

Г - з ротацією.

Порушення шару кіркової речовини відзначається навіть тоді, коли лінія перелому і зміщення відламків рентгенологічно не визначаються, наприклад, при підокісних переломах у дітей. Порушення кісткової структури при переломах кісток виявляється при вивченні напрямку ходу кісткових трабекул. Непрямими рентгенологічними ознаками перелому є деформація кістки, дрібні осколки в м’яких тканинах, тінь гематоми та деякі інші.

Зміщення уламків кісток розрізняють по ширині (бічне), по довжині (із заходженням, розходженням, вклиненням), по осі (кутове), периферійне (з ротаційним поворотом уламку) та комбіноване - коли є кілька видів зміщення (мал. 42).

Вивихом зветься повне порушення співвідношення суглобових поверхонь кісток (мал. 43), а підвивихом - неповне порушення цього співвідношення. Для підвивиху характерні клиноподібна форма рентгенівської суглобової щілини та зміщення осі вивихнутої кістки.

У дітей переломи зумовлені особливостями структури кісток - тонших та гнучкіших. Окістя у них еластичне і зберігає свою цілісність при різних травмах частіше, ніж кісткові балки. Рентгенологічно може не виявлятись зміщення кісток та смуга просвітлення, проте на місці перелому помітний виступ кортикального шару у вигляді сходинки по зовнішньому краю одного чи двох контурів кістки на рівні травми. Такі переломи звуться підокісними, або за типом «зеленої гілки» (мал. 44).

Мал. 43. Вивих гомілки на рентгенограмі колінного суглоба у бічній проекції.

Мал. 44. Перелом дистального кінця променевої кістки за типом «зеленої гілки» на рентгенограмі (схема).

Іншу групу особливостей травм у дітей складають переломи кісток в ділянці зони росту, яка побудована з хрящової Тканини. Такі переломи часто супроводжуються зміщенням ядра скостеніння і називаються епіфізеолізами (мал. 45, 46).

У людей похилого і старечого ріку внаслідок крихкості кісткової речовини переломи виникають навіть від невеликої травми, частіше бувають уламковими, зі значним зміщенням відламків. Локалізуються такі переломи найчастіше у шийках стегнової та плечової кісток, дистальних метафізах променевої кістки та кісток гомілки. Переломи у людей похилого віку загоюються у 2-3 рази повільніше, ніж у молодих людей.

При загоюванні переломів протягом перших 7-10 днів відбувається розсмоктування пошкоджених кісткових балок та формування первинної сполучнотканинної мозолі; на рентгензнімках помітно розширення лінії перелому. За наступні 7-10 днів сполучнотканинна мозоля трансформується в остеоїдну тканину, позбавлену солей вапна, тому рентгенологічні зміни в цей період не спостерігаються. Після 20-го дня формується кісткова мозоля, яка добре визначається на рентгенограмі вже на 30-35 день.

Мал. 45. Види переломів кінців кісток у дітей на рентгенограмі (схема).

1 - норма;

2 - епіфізіоліз з розширенням смуги просвітлення (9% випадків);

3 - остеоепіфізеоліз з переломом метафіза (70%);

4 - остеоепіфізіоліз з переломом епіфіза (10%);

5 - метаепіфізарний перелом з перетином метафізарного хряща (10%);

6 - стиснення метафізарного хряща вздовж осі кінцівки, яке на перших рентгенограмах не виявляється (1%).

Мал. 46. Остеоепіфізеоліз присередньої кісточки на рентгенограмі ділянки гомілковостопного суглоба у прямій проекції.

Вказані терміни формування кісткової мозолі залежать від віку, локалізації процесу, індивідуальних особливостей організму.

Коли перелом довго не загоюється, що зумовлено недостатньою репозицією та іммобілізацією відламків, або потраплянням м’яких тканин між ними, то на місці перелому утворюється несправжній суглоб з такими рентгенологічними ознаками: 1) чітко визначається смуга просвітлення перелому; 2) кісткова мозоля не виявляється, незважаючи на достатній строк; 3) кінці відламків дещо закруглені та згладжені; 4) кістковомозковий канал закривається замикаючою пластинкою; 5) на одному з відламків формується западина, а кінець іншого уламку округлюється. Пізніше лінія просвітлення між відламками стає ширшою, бо поверхні новоутворених западини і головки вкриваються хрящем.

Якщо переломи трапляються як ускладнення при захворюваннях кісток (пухлинах, метастазах, кістах, остеомієліті), вони звуться патологічними і характеризуються зміненим кістковим малюнком в ділянці перелому.

При травмах хребта часто трапляються переломи тіл хребців. Такі переломи називаються компресійними. Вони супроводжуються звершенням розмірів тіла хребця та його клиноподібною деформацією (мал. 47).

Мал. 47. Перелом тіла ІІ-го поперекового хребця на рентгенограмі поперекового відділу хребтового стовпа у бічній проекції.