Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження дослідження кісток і суглобів
Вікові особливості кісток і суглобів

Окостеніння усіх кісток людини починається у внутрішньо-утробному періоді розвитку із закладання первинних центрів (ядер, точок) скостеніння. У діафізах довгих кісток людини первинні ядра окостеніння з’являються на 8-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Вторинні, або додаткові ядра окостеніння починають формуватись у різні строки після народження. Тільки ядра окостеніння проксимального епіфіза великогомілкової кістки (Ядро Бекляра) та дистального епіфіза стегнової кістки з’являються до моменту народження. За наявністю або відсутністю цих ядер у новонародженої дитини можна визначити її доношеність або недоношеність.

За наявністю і синостозуванням додаткових ядер окостеніння у судовій медицині можна визначити приблизний вік людини (мал. 31). Наприклад, ядра окостеніння в ділянці зап’ястка з’являються у такі строки: головчастої кістки - на третьому-четвертому місяці життя, гачкуватої кістки - на п’ятому-шостому місяці, дистального епіфізу променевої кістки - наприкінці першого року життя, тригранної - наприкінці другого року, півмісяцевої - наприкінці третього року, човноподібної - на четвертому-п’ятому році, кістки-трапеції - на п’ятому році, трапецієподібної кістки - на шостому році, дистального епіфізу ліктьової кістки - до семи років, горохоподібної - на 11-13 році життя.

У дитячому віці вторинні ядра скостеніння відокремлені від основної кістки ростковою зоною хряща, представленого на рентгенограмі смужкою просвітлення. Ширина цієї смужки з ростом дитини поступово звужується, а в період синостозування зникає. Після синостозування ядра скостеніння епіфіза з діафізом інколи залишається метафізарний шов, і у дорослих у колишній зоні росту спостерігається лінійна вузька тінь. Суглобова рентгенівська щілина у дітей розширена, з віком вона поступово звужується, і після 17-20 років ширина їх становить близько 3-4 мм.

Таким чином, рентгенограми кісток та суглобів дітей характеризуються наявністю: 1) точок окостеніння епіфізів; 2) смуги просвітлення на місці метафізарного хряща; 3) значної висоти рентгенівської суглобової щілини.

Мал. 31. Рентгенограми кисті дитини у віці 1 року (А), 3 років (Б), 7 років (В).