Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження дослідження кісток і суглобів

Основним методом променевого дослідження кісток і суглобів є рентгенологічний. Рентгенографію виконують у двох проекціях - прямій та бічній, інколи вдаються до додаткових проекцій - оптимальних.

Крім рентгенографії, для рентгенологічного дослідження опорно- рухового апарата використовуються електрорентгенографія (мал. 28), лінійна томографія та контрастні Методи вивчення судинної системи кісток та суглобів - ангіографія, порожнини суглобів - артрографія, ходу нориць - фістулографія. Рентгеноскопія не дає змоги виявити структуру кістки та деталі патологічного процесу, тому застосовується рідко - для орієнтовного визначення стороннього тіла. Лінійна томографія дозволяє виявити невеликі порожнини, ділянки зміненої структури.

Останнім часом лінійна томографія витіснена рентгенівською комп’ютерною томографією, яка дозволяє уточнити локалізацію патологічного процесу, вивчити його структуру та визначити денситометричну щільність. Для оптимізації аналізу зображення при комп’ютерній томографії обирають два основних денситометричних вікна: для кісток і для м’яких тканин.

Ступінь мінералізації кісток у певній обмеженій ділянці скелета дозволяють визначити спеціальні денситометричні апарати за допомогою комп’ютерної обробки показників поглинання рентгенівських променів. УЗ-денситометричні апарати дозволяють визначити УЗ-провідність губчастої кістки, наприклад п’яткового горба, і на цій підставі визначити ступінь мінералізації скелета.

На зображеннях, отриманих за допомогою магнітно-резонансної томографії, добре відрізняються одне від одного м’язи, сухожилки, зв’язки, хрящі, жир, рідина, тому цей вид томографії більш чутливий при дослідженні змін, що виникають у м’яких тканинах і кістковому мозку, проте не дає змоги дослідити тонку структуру кістки і виявити звапнення. МРТ і КТ дозволяють також проводити дослідження при гіпсовій іммобілізації кінцівки (мал. 29).

Мал. 28. Електрорентгенограма ділянки правого гомілковостопного суглоба.

Мал. 29. Магнітно-резонансна томограма коліна (Т2-зважене зображення) у сагітальній та фронтальній площинах.

Ультразвукове дослідження застосовують для вивчення стану м’яких тканин. Це дослідження не має протипоказів і тому часто використовується для обстеження дітей та малюків. Показами для сонографії є пошкодження суглобів, сухожилків, зв’язок, виявлення сторонніх тіл, суглобового випоту, абсцесів, гематом, оцінка нестабільності кульшового суглоба у разі його дисплазії тощо. Радіонуклідна сцинтиграфія з використанням мічених технецієм - 99m фосфатних сполук дозволяє дослідити весь Скелет та виявити метаболічні зміни у кістках, що виникають внаслідок підвищеної діяльності остеобластів і зустрічаються при остеобластичних пухлинах та метастазах, остеомієлітах, артритах, регенераційних процесах після переломів і травм. Остеолітичні процеси, наприклад, остеолітичні метастази та плазмоклітинні мієломи можуть не виявлятись. Нормальна сцинтиграма дозволяє виключити злоякісну пухлину, якщо на рентгенограмі виявлено склеротичне ураження. Крім того, переваги сцинтиграфії виявляються при пошуках патологічних змін у кістках при ранніх клінічних проявах.

Таким чином, основними показами до первинного застосування остеосцинтиграфії є: 1) клінічна підозра на множинні і системні ураження скелета; 2) Остеомієліт у перші 10-15 днів; 3) пошуки метастазів у скелет при встановленому діагнозі раку (головним чином молочної, предміхурової та щитоподібної залоз, легень, нирок). Недоліком звичайної планарної сцинтиграфії є те, що не завжди можливо точно локалізувати патологічний процес (наприклад, відрізнити осередки гіперфіксації в лопатці і задніх відділах ребер, або в тілах і задніх структурах хребців), проте цієї хиби позбавлена ОФЕКТ.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.