Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Методи променевої діагностики
Основи радіаційної безпеки

Медичне опромінення людини виникає внаслідок медичних обстежень чи Лікування із застосуванням іонізуючого (Х-, у- та ін.) випромінювання. Радіаційна безпека базується на таких принципах:

> опромінення має бути обгрунтованим і призначатися тільки лікарем для досягнення корисних діагностичних і терапевтичних ефектів, які неможливо отримати іншими методами діагностики та лікування (принцип виправданості);

Мал. 27. Ендоваскулярне втручання (емболізація) на серії рентгенограм. А - на рентгенограмі виявляється пухлина, що руйнує губчасту та кіркову речовину стегнової кістки та патологічний перелом проксимальної третини діафіза стегнової кістки; Б - на ангограмі виявляється кровотеча з глибокої Артерії стегна; В - емболізація пошкодженої судини зупиняє кровотечу.

> колективні дози, які отримує населення під час проведення рентгенологічних та радіологічних процедур, мають бути настільки низькими, наскільки це оптимально можна досягти з урахуванням економічних та соціальних чинників (принцип оптимізації, або англійською ALARA - as low as reasonably acheevable - настільки низько, наскільки розумно можна досягти);

> величину дози опромінення встановлює тільки лікар індивідуально для кожного пацієнта, виходячи з клінічних показань. При цьому обов’язково слід враховувати необхідність запобігання виникненню детерміністичних ефектів у здорових тканинах і в організмі в цілому (принцип неперевищення).

Ліміти доз для обмеження медичного опромінення не встановлюються, а необхідність проведення певної рентгенологічної чи радіологічної процедури обгрунтовується лікарем на основі медичних показань. Повторне призначення однотипних рентгенологічних та радіологічних діагностичних процедур допускається тільки в разі необхідності, якщо треба отримати нову чи додаткову інформацію.

Можливі шкідливі ефекти іонізуючого випромінювання можна поділити на дві групи: детерміновані та стохастичні. Детерміновані ефекти обов’язково з’являються при досягненні певної порогової поглинутої дози; це, наприклад, шкірні реакції (еритема, епіляція, десквамація), катаракта, фіброз, порушення гемопоезу. Стохастичні ефекти можуть з ’явитися при опроміненні, і від величини поглинутої дози залежить вірогідність їх появи; це, наприклад, канцерогенні та генетичні ефекти.

Найнижча порогова доза, характерна для такого детермінованого ефекту як мінлива еритема, становить 2-3 Гр при гострому опроміненні. 1 грей - це одиниця поглинутої дози, що дорівнює 1 джоулю поглинутої енергії на 1 кілограм маси. Коли променева експозиція розтягується у часі, порогова доза стає вищою. Під час оглядової рентгенограми органів грудної клітки поглинута доза дорівнює близько 0,15 мГр, що відповідає еквівалентній дозі 0,15 м^Зв, тобто щоби досягти порогової еритемної дози необхідно протягом короткого часу зробити близько 15000 таких рентгенограм. Під час КТ та РНД еквівалентна доза становить в основному від 1 до 10 м^Зв, залежно від Методики та об’єму дослідження.

Головними принципами радіаційного захисту є захист часом, відстанню, кількістю та екрануванням. Це означає, що для зменшення променевого навантаження на хворого та медичний персонал необхідно мінімізувати час експозиції опромінення, збільшити відстань між джерелом випромінювання та людиною, зменшити потужність джерела випромінення або кількість радіофармацевтичного препарату наскільки це можливо, а також використовувати екрануючі засоби захисту. Особливо ефективним є захист відстанню, тому що інтенсивність випромінювання зменшується із квадратом відстані від джерела випромінювання.