Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет нижньої кінцівки
Стопа як ціле

Стопа є опорним, ресорним і локомоторним апаратом людського тіла. Ресорна фу­нкція стопи зв’язана з наявністю в ній склепінь. Склепінчаста будова стопи відсут­ня в усіх тварин, включаючи антропоїдів, і є характерною ознакою для стопи лю­дини, що обумовлене прямоходінням. Розрізняють п’ять поздовжніх склепінь і одне поперечне. Склепіння утворені з’єднаними між собою кістками заплесна і плесна. Кожне поздовжнє склепіння починається від п’яткового горба, включає кіс­тки заплесна і закінчується біля головки відповідної плеснової кістки (мал. 73). В утворенні першого (присереднього) склепіння бере участь і підпора надп’яткової кістки. Поздовжні склепіння мають неоднакову висоту. Найвищим є друге склепін­ня, а найнижчим — п’яте. Поздовжні склепіння, з’єднуючись у своїй передній час­тині у вигляді параболи, утворюють поперечне склепіння стопи (мал. 74). В його утворенні беруть участь човноподібна, клиноподібні і кубоподібна кістки. Конс­трукція стопи у вигляді склепінчастої арки у живої людини підтримується завдяки відповідній формі кісток, міцності зв’язок (пасивні «затяжки» стопи) і тонусу м’язів (активні «затяжки»).

Class="center">

Мал. 73. Схема поздовжнього розрізу стопи (напрямок поздовжнього склепіння стопи позначений жирною лінією)

1 — п’яткова кістка, 2 — надп’яткова кістка, 3 — човноподібна кістка, 4 — проміжна клино­подібна кістка, 5 — друга плеснова кістка, 6 — фаланги другого пальця.

Мал. 74. Схема будови поперечного склепіння стопи (ділянки заплесна і плесна)

а — розріз через плеснові суглоби, б — розріз через плеснові кістки, 1 — кубоподібна кістка, 2, 3, 4 — клиноподібні кістки, I—V — плеснові кістки

Залежно від вираженості склепінь розрізняють стопу нормальну, плоску та стопу з високим підйомом. Нормальна стопа і стопа з високим підйомом мають значно кращі ресорні властивості, ніж Плоска стопа. Плоскостопість може бути вродженою і набутою. Неправильно підібране взуття, втома м’язів, їх недостатній розвиток, слабкий зв’язковий апарат, а також тривалі навантаження можуть бути причиною плоскостопості.

При стоянні стопа опирається на землю п’ятковою кісткою і головками плес­нових кісток. Нормальна стопа на відбитку її підошовної поверхні має з латера­льного боку перешийок, який з’єднує ділянку, що відповідає п’ятковій кістці з ділянкою головок плеснових кісток (мал. 75). У стопі з високим підйомом це з’єднання, а відповідно і опора, посередині відсутні. Така стопа залишає відбит­ки тільки своїм переднім і заднім відділами. Плоска стопа дає суцільний відби­ток, без виїмки в середньому відділі. Між цими трьома формами стопи є ще й перехідні форми.

Мал. 75. Відбитки стоп

1 — стопа з високим підйомом, 2, 3 — нормальна стопа, 4 — плоска стопа

Необхідно розрізняти плоскостопість анатомічну і плоскостопість функціональ­ну. Перший вид плоскостопості характеризується тим, що стопа зберігає добру ру­хливість в окремих своїх суглобах. Другий вид плоскостопості характеризується тим, що рухливість в її суглобах дуже обмежена. Це так звана справжня плоскосто­пість, яку мають на увазі, коли мова йде про недоліки плоскої стопи як опорного і ресорного органа.