Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Присінково-завитковий орган (орган слуху і рівноваги)
Розвиток органа слуху і рівноваги

У процесі еволюції першим виник присінковий орган (орган статичного Чуття). У вигляді примітивно побудованого утвору — статичного міхурця (ото- або статоцисти) він наявний уже у безхребетних тварин, які живуть у воді (наприклад молюс­ків). Генетично міхурець розвивається із ектодерми шляхом заглиблення з наступ­ним відшаруванням. Пізніше починають відокремлюватися особливі трубкоподібні придатки статичного апарату — півколові протоки. У міксин з’ являється одна півколова протока, у круглоротих — дві півколові протоки, у риб та всіх інших хребе­тних існує вже три півколових протоки. У наземних хребетних з їх складними ру­хами утворився апарат, який у людини представлений присінком і 3-ма півколовими каналами, розміщеними у трьох взаємно перпендикулярних площи­нах, що сприймає не тільки положення тіла в просторі та його переміщення по пря­мій, але й рухи (оберти тіла) в будь-якій площині.

Орган слуху з’явився пізніше шляхом відособлення від органа рівноваги. У вод­них хребетних він розвинений слабо. З виходом хребетних на сушу орган слуху за­знав значного прогресивного розвитку і сформувався значною мірою за рахунок перебудови зябрового апарату. Поряд із звукосприймаючим апаратом, що належить до внутрішнього вуха, з’явився звукопровідний апарат, який включає Середнє Вухо (барабанну порожнину з її слуховими кісточками і слухову трубу). Сформувалось і Зовнішнє вухо з його звуковловлюючим пристосуванням — вушною раковиною, яка може рухатися і повертатися назустріч звуку в ссавців. З’явилися підкіркові і кіркові центри слуху, що досягли найвищого свого розвитку в людини в корі голо­вного мозку, де здійснюється не тільки аналіз нервових імпульсів, які надходять у мозок з органів слуху, але й абстрактне «звукове» мислення, пов’язане з особливос­тями другої сигнальної системи.

Орган слуху і рівноваги закладається у людини в ембріогенезі досить рано. Зачаток перетинчастого лабіринту з’являється на початку 3-ого тижня внутрішньоутробного життя у вигляді потовщення ектодерми на поверхні головного відділу зародка з боків від нервової пластинки. На 4-ому тижні ектодермальна пластинка прогинається, загли­блюється і відшнуровується від ектодерми, утворюючи слуховий міхурець — зачаток лабіринта. До кінця 4-ого тижня зі слухового міхурця шляхом складного диференцію­вання формуються три півколові протоки та ендолімфатична протока. На 5-ому тижні із переднього відділу слухового міхурця виростає і закручується в спіраль завиткова протока. На третьому місяці внутрішньоутробного розвитку перетинчастий лабіринт є в основному сформованим, проте стінки його вкриті недиференційованим епітеліаль­ним шаром. Лише після вростання відростків нервових клітин із присінкового та зави­ткового вузлів частина недиференційованих епітеліальних клітин лабіринту перетво­рюється на чутливі клітини спірального органа, присінкових плям та ампульних гребінців. На шостому місяці внутрішньоутробного життя навколо перетинчастого ла­біринту з його перилімфатичними просторами виникає із охрястя хрящової слухової капсули черепа шляхом перихордального скостеніння кістковий лабіринт, який повто­рює в загальному форму перетинчастого.

Середнє вухо — барабанна порожнина зі слуховою трубою — розвивається із першої глоткової кишені і бічної стінки глотки, відповідно, епітелій слизової обо­лонки порожнин середнього вуха походить із ектодерми. Слухові кісточки, що міс­тяться в барабанній порожнині, утворюються з хряща першої (молоточок і ковадел­ко) і другої (стремінце) зябрових дуг. Зовнішнє вухо розвивається з першої зябрової кишені.