Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
Провідні шляхи головного та спинного мозку
Асоціативні провідні шляхи
Асоціативні, або сполучні, Провідні шляхи з’єднують між собою групи нейронів (нервові центри) у межах однієї половини мозку. Вони являють собою ланцюги нейронів різної складності, які, займаючи проміжне положення між останніми нейронами аферентного шляху і початковим відділом еферентного шляху, замикають рефлекторні дуги (Є. А. Дискін, Н. Ф. Конкін, 1977).
Асоціативні шляхи призначені для здійснення інтеграції і кореляції нервових процесів на якісно новому, більш високому рівні, що стало можливим завдяки встановленню численних двосторонніх зв’язків між кірковими кінцями різних аналізаторів. На основі інформації, яка надходить, будується аферентний синтез і формуються відповідні поведінкові реакції. Без асоціативної системи, відзначає В. М. Бехтєрев, психічна діяльність людини неможлива.
Розрізняють короткі і довгі асоціативні провідні шляхи.
До коротких асоціативних шляхів відносять волокна, які зазвичай проходять на дні борозен, з’єднуючи ділянки кори сусідніх часток, і не виходять за межі відповідної частки півкулі великого мозку (внутрішньочасткові пучки волокон). Це дугоподібні волокна великого мозку (fibrae arcuatae cerebri). Серед волокон білої речовини півкуль великого мозку дугоподібні волокна розміщуються найбільш поверхнево, безпосередньо під корою. До коротких асоціативних шляхів належать волокна, які зв’язують нейрони сусідніх ядер мозкового стовбура між собою і нейронами сітчастої формації.
Довгі асоціативні шляхи з’єднують між собою ділянки сірої речовини, що розміщуються на значній відстані одна від одної, зазвичай у різних частках (міжчасткові пучки волокон). Це добре виражені пучки волокон, які можна виділити методом розщеплення на препараті. До довгих асоціативних провідних шляхів належать:
1. Пояс (cingulum) — великий пучок волокон нюхового мозку, що залягає в глибині склепінної закрутки й охоплює у вигляді неповного кільця мозолисте тіло. Він простягається від ділянки передньої пронизаної речовини та нюхового трикутника і закінчується в гачку парагіпокампальної закрутки. Пояс з’єднує різні ділянки кори в межах присередньої поверхні півкулі великого мозку, здійснюючи таким чином взаємозв’язок між полями лобової, потиличної і скроневої часток. Оскільки пояс має відношення до лімбічної системи, він формується в онтогенезі значно раніше інших асоціативних шляхів.
2. Верхній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis superior) залягає у верхній частині білої речовини півкулі великого мозку і з’єднує кору лобової частки з тім’яною та потиличною.
3. Нижній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis inferior) лежить у нижніх відділах півкулі і з’єднує кору скроневої частки з потиличною.
4. Гачкуватий пучок (fasciculus uncinatus), дугоподібно згинаючись спереду острівця, з’єднує кору в ділянці лобового полюса із передньою частиною скроневої частки.
5. Лобово-потиличний пучок (fasciculus frontooccipitale) залягає зовні від поясного пучка, з’єднує лобові закрутки з закрутками бічної поверхні потиличної частки та закрутками острівцевої частки.
Крім того, до довгих асоціативних шляхів належать підкіркові волокна, що проходять у складі термінальної смужки, мозкової смужки таламуса, дорзального і присереднього поздовжніх пучків.
У спинному мозку асоціативні волокна з’єднують між собою нейрони, які розміщені в різних сегментах мозку. Вони формують передні, бічні та задні власні пучки (fasciculi proprii anteriores, laterales et posteriores) спинного мозку і розміщуються безпосередньо біля сірої речовини. Короткі пучки зв’язують сусідні сегменти спинного мозку, довгі — більш віддалені.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.