Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Провідні шляхи головного та спинного мозку
Асоціативні провідні шляхи

Асоціативні, або сполучні, Провідні шляхи з’єднують між собою групи нейро­нів (нервові центри) у межах однієї половини мозку. Вони являють собою лан­цюги нейронів різної складності, які, займаючи проміжне положення між останніми нейронами аферентного шляху і початковим відділом еферентного шляху, замика­ють рефлекторні дуги (Є. А. Дискін, Н. Ф. Конкін, 1977).

Асоціативні шляхи призначені для здійснення інтеграції і кореляції нервових про­цесів на якісно новому, більш високому рівні, що стало можливим завдяки встанов­ленню численних двосторонніх зв’язків між кірковими кінцями різних аналізаторів. На основі інформації, яка надходить, будується аферентний синтез і формуються відпові­дні поведінкові реакції. Без асоціативної системи, відзначає В. М. Бехтєрев, психічна діяльність людини неможлива.

Розрізняють короткі і довгі асоціативні провідні шляхи.

До коротких асоціативних шляхів відносять волокна, які зазвичай проходять на дні борозен, з’єднуючи ділянки кори сусідніх часток, і не виходять за межі відпові­дної частки півкулі великого мозку (внутрішньочасткові пучки волокон). Це дуго­подібні волокна великого мозку (fibrae arcuatae cerebri). Серед волокон білої ре­човини півкуль великого мозку дугоподібні волокна розміщуються найбільш поверхнево, безпосередньо під корою. До коротких асоціативних шляхів належать волокна, які зв’язують нейрони сусідніх ядер мозкового стовбура між собою і ней­ронами сітчастої формації.

Довгі асоціативні шляхи з’єднують між собою ділянки сірої речовини, що розмі­щуються на значній відстані одна від одної, зазвичай у різних частках (міжчасткові пу­чки волокон). Це добре виражені пучки волокон, які можна виділити методом розщеп­лення на препараті. До довгих асоціативних провідних шляхів належать:

1. Пояс (cingulum) — великий пучок волокон нюхового мозку, що залягає в гли­бині склепінної закрутки й охоплює у вигляді неповного кільця мозолисте тіло. Він простягається від ділянки передньої пронизаної речовини та нюхового трикутника і закінчується в гачку парагіпокампальної закрутки. Пояс з’єднує різні ділянки кори в межах присередньої поверхні півкулі великого мозку, здійснюючи таким чином взаємозв’язок між полями лобової, потиличної і скроневої часток. Оскільки пояс має відношення до лімбічної системи, він формується в онтогенезі значно раніше інших асоціативних шляхів.

2. Верхній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis superior) залягає у верх­ній частині білої речовини півкулі великого мозку і з’єднує кору лобової частки з тім’яною та потиличною.

3. Нижній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis inferior) лежить у нижніх відділах півкулі і з’єднує кору скроневої частки з потиличною.

4. Гачкуватий пучок (fasciculus uncinatus), дугоподібно згинаючись спереду острівця, з’єднує кору в ділянці лобового полюса із передньою частиною скроневої частки.

5. Лобово-потиличний пучок (fasciculus frontooccipitale) залягає зовні від пояс­ного пучка, з’єднує лобові закрутки з закрутками бічної поверхні потиличної част­ки та закрутками острівцевої частки.

Крім того, до довгих асоціативних шляхів належать підкіркові волокна, що про­ходять у складі термінальної смужки, мозкової смужки таламуса, дорзального і присереднього поздовжніх пучків.

У спинному мозку асоціативні волокна з’єднують між собою нейрони, які роз­міщені в різних сегментах мозку. Вони формують передні, бічні та задні власні пучки (fasciculi proprii anteriores, laterales et posteriores) спинного мозку і розмі­щуються безпосередньо біля сірої речовини. Короткі пучки зв’язують сусідні сег­менти спинного мозку, довгі — більш віддалені.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.