Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вступ
Класифікація анатомічних наук

Науку, що вивчає здорову живу людину, яка знаходиться в своєму природному но­рмальному стані, називають нормальною анатомією.

Наука, предметом вивчення якої є ті зміни в будові організму, що відбуваються під впливом захворювань, отримала назву патологічної анатомії.

На сучасному етапі розвитку науки в нормальній анатомії розрізняють систем­ну, топографічну, вікову, порівняльну, функціональну (її прикладні аспекти — динамічна і спортивна), пластичну, проекційну анатомію, рентгенанатомію і екологічну анатомію.

Системна анатомія вивчає Організм за системами (кісткова, м’язова, серцево-судинна та ін.). Системна анатомія найбільшою мірою відображає функціональний принцип, оскільки опис її ведеться з врахуванням функціонального об’єднання різ­них органів і систем в апарати.

Топографічна анатомія вивчає взаємне розташування органів. Вона виникла як наука, необхідна для цілей практичної медицини, особливо для хірургії, в зв’язку з чим і одержала ще одну назву — хірургічна анатомія.

Вікова анатомія вивчає зміни в будові тіла і його частин у процесі індивідуаль­ного розвитку організму, або онтогенезу (від грец. ontos — особа, genesis — розви­ток), а також особливості розвитку органів і систем людини в процесі еволюції тва­ринного світу, тобто в філогенезі (phylon — рід). Велике значення при цьому набувають дані порівняльної анатомії, яка вивчає структурні перетворення подіб­них органів у різних тварин.

Функціональна анатомія, виходячи з принципу єдності форми і функції, розгля­дає структури окремих частин організму залежно від виконуваних ними функцій, що значно розширює і поглиблює анатомічні знання, одержані при розтині людського тіла.

На основних принципах функціональної анатомії розвинулись динамічна і спортивна анатомії.

Динамічна анатомія (dynamikos — діючий) — наука, що вивчає анатомічну ос­нову рухів і положень тіла людини (співвідношення його частин, їх взаєморозміщення), дає анатомічний аналіз роботи пасивної і активної частин опорно-рухового апарату і оцінює при цьому стан усіх органів і систем. Динамічна анатомія тісно зв’язана із спортивною анатомією, одним із завдань якої є вивчення морфофункціональних перебудов організму в умовах рухів і положень тіла, що повторюються.

Пластична анатомія (plastike — ліпити) вивчає зовнішню форму людського ті­ла і ті особливості його внутрішньої будови, що її обумовлюють. Ця наука має при­кладне значення для образотворчого мистецтва (живопису, графіки і скульптури).

В залежності від конкретних завдань вивчення розрізняють ще проекційну ана­томію, яка аналізує проекцію органів на зовнішню поверхню тіла людини і рентгенанатомію, яка вивчає будову людського організму з допомогою рентгенівських променів.

На сучасному етапі, в зв’язку з розвитком і успіхами експериментальної фізіо­логії і патології, з’ явився експериментальний напрямок і в анатомії — експериме­нтальна Морфологія, що вивчає структурні основи адаптації (adaptatio — присто­сування) людського організму до мінливих умов зовнішнього середовища (температурні коливання, гіпокінезія, гіподинамія, вібрація, невагомість, зміни складу атмосфери та ін.).

Порівняно недавно, в зв’язку з погіршенням екологічного середовища, виділив­ся ще один напрямок в анатомії — екологічна анатомія, яка вивчає будову, форму і зміни органів залежно від умов зовнішнього середовища.