Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Судини малого (легеневого) кола кровообігу
Гілки грудної частини аорти
Вісцелярні гілки грудної частини аорти

1. Бронхіальні гілки (rr. bronchiales) у кількості двох-трьох ідуть до трахеї та бронхів, анастомозуючи з гілками легеневої Артерії, кровопостачають стінки брон­хів і тканину легень.

2. Стравохідні гілки (rr. oesophageales) у кількості три-шість відходять від аорти на рівні від IV до VIII грудних хребців, кровопостачають грудний відділ стравоходу. Нижні стравохідні гілки анастомозують з гілками лівої шлункової артерії.

3. Перикардіальні (осердні) гілки (rr. pericardiaci) прямують до заднього від­ділу осердя (навколосерцевої сумки).

4. Середостінні гілки (rr. mediastinales) — багаточисленні дрібні гілки, що по­чинаються від передньої та бічної стінок аорти і кровопостачають сполучну Ткани­ну заднього Середостіння та розміщені в ній Лімфатичні вузли.

Артеріальні анастомози грудної частини аорти. Гілки грудної частини аорти утворюють анастомози з артеріями, які беруть початок із інших джерел. Бронхіаль­ні гілки анастомозують з гілками легеневої артерії. Спинномозкові гілки (від задніх міжребрових артерій) анастомозують у хребтовому каналі з такими ж гілками про­тилежної сторони. Вздовж спинного мозку розташовується анастомоз спинномоз­кових гілок, які відходять від задніх міжребрових артерій, із спинномозковими гіл­ками, що походять із хребтової, висхідної шийної та поперекових артерій. Задні міжреброві артерії (І—VIII) анастомозують з передніми міжребровими гілками (із внутрішньої грудної артерії), а ІХ—Х задні міжреброві артерії утворюють сполу­чення з гілками верхньої надчеревної артерії (із внутрішньої грудної артерії).



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.