Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Кістки та їх з'єднання
Неперервні з'днання кісток - синартрози

Скелет людини в своєму розвитку проходить три стадії: сполучнотканинну, хрящо­ву і кісткову. Оскільки перехід із однієї стадії в іншу пов’язаний також зі зміною тка­нини, яка знаходиться в проміжку між кістками, то з’єднання кісток у своєму розвитку проходить ті ж три фази, внаслідок чого розрізняють три види синартрозів:

I. Якщо в проміжку між кістками після народження залишається сполучна тка­нина, то кістки будуть з’єднуватись за допомогою сполучної Тканини. Таке з’єднання називають синдесмоз.

II. Якщо в проміжку між кістками сполучна тканина переходить у хрящову, яка залишається після народження, то кістки будуть з’єднуватись за допомогою хрящо­вої тканини. Цей вид з’єднання отримав назву синхондроз.

III. Якщо в проміжку між кістками сполучна тканина переходить у кісткову або спочатку в хрящову, а потім у кісткову, то кістки будуть з’єднуватись за допомо­гою кісткової тканини. Таке з’єднання зветься синостоз.

Характер з’єднань кісток не є незмінним протягом життя одного індивідуума. Відповідно трьом стадіям скостеніння синдесмози можуть переходити в синхондрози і синостози. Останні є завершальною фазою розвитку скелета.

Синдесмоз (syndesmosis) або фіброзне з’єднання — це неперервне з’єднання кі­сток за допомогою сполучної тканини. До них відносяться сполучнотканинні пере­тинки (membranae), зв’язки (ligamenta), вклинення (gomphosis), шви (suturae).

1. Якщо сполучна тканина займає великий проміжок між кістками, то таке з’єднання набирає вигляду міжкісткових перетинок, наприклад, між кістками пе­редпліччя або гомілки.

2. Якщо проміжна сполучна тканина уподібнюється за будовою до волокнистих пучків, то утворяться фіброзні зв’язки (зв’язки хребтового стовпа).

3. Якщо одна кістка ніби забита в речовину іншої і між ними знаходиться тон­кий прошарок сполучної тканини, що скріплює їх, то таке з’єднання буде назива­тись вклиненням (зубоальвеолярне з’єднання).

4. Якщо проміжна сполучна тканина набирає характеру тонесенького прошарку між кістками, що з’єднуються, то утворяться шви. Наприклад, шви між кістками черепа. За формою кісткових країв, що з’єднуються, розрізняють такі типи швів:

а) зубчастий (sutura serrata) — коли зубці на краю однієї кістки входять у про­міжки між зубцями іншої (між більшістю кісток склепіння черепа: вінцевий, сагі­тальний, ламбдоподібний);

б) лускоподібний (sutura squamosa) — коли загострений край однієї кістки на­кладається на такий самий край іншої у вигляді риб’ячої луски (між краями скроне­вої та тім’яної кісток);

в) плоский (sutura plana) — гармонійне прилягання незазубрених країв кісток (між більшістю кісток лицевого черепа).

Синхондроз (synchondrosis), або хрящове з’єднання — це неперервне з’єднання за допомогою хрящової тканини. Рухи при синхондрозі невеликі і мають пружини­стий характер. Вони залежать від товщини хрящового прошарку — чим він товсті­ший, тим рухливість більша.

В залежності від виду хряща (гіалінового чи волокнистого) розрізняють:

а) синхондроз гіаліновий (наприклад, між першим ребром і грудиною);

б) синхондроз волокнистий. Останній виникає там, де чиниться великий опір механічним діям (наприклад, між тілами хребців. Тут волокнисті синхондрози завдяки своїй пружності виконують роль буферів, пом’якшуючи поштовхи і струси.

Залежно від часу свого існування синхондрози бувають:

1. Тимчасові — існують тільки до певного віку, потім заміняються синостозами. Наприклад, синхондрози між трьома кістками, які утворюють тазову кістку.

2. Постійні — існують протягом всього життя. Наприклад, міжхребцеві диски в шийному, грудному і поперековому відділах хребта.

Синостоз (synostosis), або кісткове з’єднання — це неперервне з’єднання кісток за допомогою кісткової тканини. Якщо між кістками, що з’єднуються, власне спо­лучна тканина (шви черепа) або хрящова тканина (з’єднання між крижовими хреб­цями) переходить у кісткову, то в такому випадку кістки будуть з’єднуватись за до­помогою кісткової тканини.