Акушерство та гінекологія - А.М.Громова 2000

Оперативне акушерство
Операції, що виконуються у третьому періоді пологів і у ранньому післяпологовому періоді
Зшивання розривів промежини і шийки матки

Виникненню розривів промежини сприяють наступні фактори: втрата еластичності (регідність) тканин, рубці після попередніх пологів, висока Промежина; прорізування голови несприятливим розміром, як це буває при розгинальних передлежаннях, великій голівці, щільності її кісток і недостатній конфігурації (переношений плід); розродження за допомогою хірургічного втручання (накладання щипців та ін.); вузький таз, особливо плоскорахітичний (через можливість швидкого прорізування голівки) та інфантильний (вузький лобковий кут); неправильне Ведення пологів, передчасне розгинання і швидке прорізування голівки.

Розрізняють мимовільний і штучний розриви промежини. До мимовільних належать ушкодження, що виникли незалежно від зовнішніх впливів. Штучними вважають розриви, які стались унаслідок помилок у веденні пологів або в зв’язку із проведенням операцій, що завершають пологи.

Розрізняють три ступені розриву промежини:

Розрив І ступеня - характеризується порушенням задньої спайки (невеликої ділянки шкіри промежини і стінки піхви); м’язи промежини залишаються неушкодженими.

Розрив II ступеня - характеризується порушенням цілісності шкіри промежини, стінки піхви а також м’язів промежини до ділянки зовнішнього сфінктера прямої кишки.

Розрив III ступеня - встановлюють у тих випадках, коли порушується цілісність шкіри промежини, стінки піхви і м’язів промежини, зовнішній сфінктер прямої кишки, а іноді й стінка прямої кишки.

При розриві І ступеня спочатку накладають кетгутові шви на слизову оболонку піхви, а потім шовкові на шкіру промежини. Починають зашивати з верхнього кута. Відстань між швами становить 1 см. Голку проводять під усією рановою поверхнею.

При розриві II ступеня спочатку накладають шов на верхній кут рани, потім кількома заглибленими кетгутовими швами з’єднують розірвані м’язи промежини (ці шви не повинні захоплювати ні шкіру, ні слизову оболонку). Після цього накладають кетгутові шви на слизову оболонку піхви до задньої спайки. Кінці лігатур зрізають, крім шва накладеного на спайку. Останній шов підтягують у гору, що створює умови для зшивання шкіри промежини. На шкіру промежини накладають шовкові шви, кінці їх зрізають.

При розриві III ступеня спочатку зашивають порушену стінку прямої кишки, потім відшукують кінці розірваного сфінктера, які розійшлися, і з’єднують швами. Після цього шви накладають у тому ж порядку, як і при розриві II ступеня.

Шийка матки найчастіше розривається внаслідок: оперативних пологів (щипці, поворот на ніжку, ручна допомога при тазовому передлежанні, Плодоруйнуючі операції); при розгинальних передлежаннях, коли окружність голівки значно більше звичайної окружності при згинальному типі (тобто потиличному передлежанні); при стрімких пологах, коли вічко матки не має часу для поступового розширення; зумов ригідності шийки матки, особливо у жінок які, народжують вперше після 30 років); при тривалих пологах; при народженні великого плоду; при прередлежанні плаценти, коли шийка являє собою справжню кавернозну тканину.

Розрізняють три ступені розривів шийки матки:

I ступінь - розрив тканин до 2 см.

II ступінь - розрив понад 2 см, який не доходить до склепінь піхви.

III ступінь - розрив до склепіння, а іноді і ушкодження склепіння піхви.

Техніка зшивання. Шийку матки оголюють дзеркалами, краї розриву захоплюють трьома вікончатими затискачами і, підтягуючи донизу та переміщуючи їх, поступово оглядають усю шийку. На розрив накладають кетгутові вузлові шви, не проколюючи внутрішньої (слизової) поверхні шийки матки.

Перший шов накладається на 0,5 см вище від кута рани, з урахуванням зміщення судин при скороченні м’язів. Наступні шви від вершини розриву до краю шийки через 1см один від одного. Після закінчення зашивання рани шви змочують розчином йоду (йодонат, йодопірон).