Акушерство та гінекологія - А.М.Громова 2000

Оперативне акушерство
Плодоруйнуючі операції

Застосування плодоруйнуючих операцій у даний час зумовлено необхідністю вибору найбільш безпечного шляху для народження плода після його внутрішньоутробної смерті або при наявності життєздатного плода з тяжкими вадами розвитку.

Плодоруйнуючи операціями прийнято вважати такі операції, за допомогою яких зменшуються частини плода до розмірів, які надають йому можливість проходити через природні родові шляхи.

Плодоруйнуючи операції поділяються на 3 групи:

1. Операції, що зменшують об’єм плода (Краніотомія, евісцерація).

2. Операції розчленування плода і вийняття його по частинам (Декапітація, спондилотомія та екзартикуляція).

3. Операції, що зменшують об’єм плоду за рахунок максимального збільшення рухливості між окремими частинами тіла плода (Клейдотомія, пункція черепа при гідроцефалії, переломи кісток кінцівок).

Прийнято виділяти операції за положенням плоду, при якому вони проводяться:

1. При повздовжньому головному передлежанні (краніотомія, клейдотомія).

2. При повздовжньому тазовому передлежанні (перфорація подальшої голівки).

3. При запущеному поперечному положенні (декапітація).

4. При поперечному або косому положенні (евісцерація, евентерація, Спонділотомія).

До операцій, які застосовуються найчастіше, належить віднести краніотомію, декапітацію і клейдотомію, інші операції зустрічаються дуже рідко.

5. Краніотомія - це зменшення об’єму голівки та послідуюче її вилучення у зменшенному стані.

6. Декапітація - відокремлення голівки плода при запущеному поперечному положенні.

7. Клейдотомія - розсікання однієї або обох ключиць для зменшення об’єму плечового поясу.

8. Спонділотомія - розсічення хребців.

9. Евісцерація та евентерація - видалення внутрішніх органів грудної клітини та черевної порожнини.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.