Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Загальна характеристика гострих отруєнь
Екзотоксичний ШОК
Діагностика екзотоксичного шоку

Шок - це перш за все клінічний синдром, що виникає під впливом певного етіологічного чинника - хімічного агента, що викликав отруєння.

В патофізіологічному розумінні шок - це динамічний процес, який пов’язаний з розвитком недостатності центрального, регіонарного і периферичного кровообігу, і призводить до порушень метаболізму, функціональних та структурних змін в органах і тканинах. У його перебігу виділяють: критичний стан для виникнення шоку (передшок), початковий шок і клініку розвинутого шоку.

При типовій клінічній симптоматиці діагноз екзотоксичного шоку не представляє труднощів. Основою для діагнозу є: наявність підтвердженої токсикологічними дослідженнями тяжкої хімічної травми, відповідні клінічні прояви, зрушення основних показників гемодинаміки більш ніж на 20% в порівнянні з контрольними величинами. Порушення гемодинаміки під час шоку є постійними і найбільш характерними ознаками, тому їх вважають надійними діагностичними критеріями шоку.

Розрізняють компенсований шок (зміни показників гемодинаміки не перевищують 40% від норми), декомпенсований (гемодинамічні показники змінені в порівнянні з контрольними на 40-60%) і умовно незворотний Екзотоксичний ШОК (зміни параметрів перевищують 60% від норми і не піддаються корекції). Необхідно пам’ятати, що жоден з показників окремо не може служити критерієм тяжкості і прогнозу екзотоксичного шоку. Найбільш надійними критеріями є реакція системи кровообігу і динаміка клінічного стану у відповідь на інтенсивну протишокову терапію.