Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017

Частина третя. Царство рослини (Planthae)
Розділ ІX. Відділ покритонасінні, або квіткові (Angiosperмае, маgnoliophyta)
Лабораторне заняття Тема 14.43. Методика гербаризації

Загальні зауваження. Важливим етапом у вивченні курсу ботаніки є дослідження різноманіття рослинності України. З цією метою доцільно вивчити живі рослини і гербарний матеріал. Щоб зібрати гербарій, необхідно опанувати методику гербаризації. До її реалізації необхідно ретельно готуватися і чітко усвідомити та розділити роботу на три етапи: підготовчий, польовий і лабораторний.

У польових умовах потрібно старанно підібрати типові види для включення у гербарій і окремо для визначення. Якщо ви хочете мати якісний гербарій, подбайте, щоб викопані та очищені від ґрунту рослини були укладені у сушильний папір безпосередньо в полі. Одночасно вкладіть якнайповніше оформлені етикетки.

У лабораторних умовах дуже уважно проведіть морфологічний аналіз і визначення рослин. Коли буде можливість, звірте правильність визначення з атласами і таблицями чи слайдами. Істотною умовою є також акуратне й повне заповнення етикеток, списків рослин та формування чистового гербарію.

Об’єкти: представники видів рослин різних родин.

Завдання:

1. Підготуйте до гербаризації 120 гербарних листків 42х56, 120 етикеток розміром 12х8 см, прес, шпагат, папку, інше приладдя.

2. Зберіть живі рослини для гербаризації та визначення.

3. Засвойте методику морфологічного аналізу рослин.

4. Опануйте методику визначення рослин.

5. Складіть список зібраних рослин (латинські та українські назви рослин).

6. Оформіть зібрані рослини у чистовому вигляді.

Обладнання і матеріали: екскурсійна папка розміром 45х32 см; 200—300 аркушів сушильного паперу (газетного, обгорткового); гербарні преси готові або саморобні розміром 45х32 см; шнур, шпагат, або інший зв’язувальний матеріал (3 м); гербарні сорочки, 120 екземплярів (удвоє складені листи 42х56 см для монтування гербарію), 120 етикеток розміром 12х8 см; картонна папка розміром 45х32 см для монтування гербарію; складний або столовий ніж для підкопування рослин; лупа, пінцет, препарувальні голки; записна книжка чи блокнот; книжечка польових етикеток; поліетиленові мішечки (можна і марлеві), пакетики.

Методичні поради до гербаризації рослин. Гербарій (походить від латинського слова «герба», що означає трава) — це колекція засушених, визначених і відповідно етикетованих рослин. До систематичного гербарію включають характерні види рослин лісів, боліт, полів, лісових культур, природних кормових угідь, схилів, відслонень, лісосмуг, перелогів тощо. Конкретний гербарій студента лісогосподарського, садово-паркового, агрономічного, рибогосподарського факультетів, захисту рослин, екології, біотехнології та інших повинен включати види рослин, які відображають фахову підготовку майбутнього спеціаліста.

Гербарій доцільно збирати під час цвітіння рослин, а деякі у період плодоношення. Потрібно збирати типові рослини з кореневою системою, добре виявленим стеблом, гілками, листками, суцвіттям і квіткою.

Збирання рослин бажано розпочинати з весни і продовжувати протягом вегетаційного періоду. Потрібно мати на увазі, що деякі рослини (ряст та ін.) цвітуть рано навесні. Це так звані ефемери, які швидко закінчують вегетацію і до початку навчальної практики вже будуть у стані, непридатному для гербаризації. Найкращим періодом для збирання рослин є кінець травня — червень. Збирати рослини треба в ясну погоду, після спадання роси. Зібрані після дощу або вранці (з росою) погано висихають або чорніють під час сушіння. У викопуваних екземплярах потрібно добре очищати від землі підземну частину. Рослини для гербарію беруть типові за розміром для даного виду: дрібні варто брати у кількості 3—5, великі під час закладання в сушильний папір відповідно згинають один або два рази. У випадках, коли рослина велика і згинати її недоцільно, беруть тільки характерні частини — відрізки пагонів з листками, квітконосний пагін із суцвіттям, квітками тощо. Для визначення деяких рослин обов’язково потрібно мати, окрім квіток, хоч незрілі плоди (наприклад, рослини з родини осокових, складноцвітих, бобових, зонтичних та ін.). Зібрані рослини укладають у папку з сушильним папером у свіжому не зів’ялому стані, водночас їх необхідно старанно розправити і покласти робочу етикетку, в якій указати місце збирання, умови місцезростання, дату, прізвище збирача. Частини, що налягають одна на одну, бажано перекладати стрічками сушильного паперу. Перед сушінням екземпляри з товстими коренями, кореневищами, цибулинами, як і їх соковиті частини, розрізають і сушать лише їх половинки, в окремих випадках м’ясисті, соковиті органи (або цілу рослину) потрібно спочатку занурити на короткий час у кип’яток, що прискорює їхнє висушування й забезпечує збереження природного кольору. Забарвлення квіток краще зберігається за умов прокладання частини оцвітини шматочками вати або фільтрувального паперу. Папір з укладеними в нього рослинами для сушіння потрібно прокладати 1—3 (залежно від товщини рослин) аркушами сухого паперу, причому товщина пачки повинна бути рівномірною. Папку з рослинами кладуть у гербарний прес або між двома листами фанери, щільно перев’язують шнуром чи кладуть зверху вантаж — 4—8 цеглин. Спресовані екземпляри підвішують і тримають у добре провітрюваному приміщенні.

Під час сушіння протягом перших двох діб змінюють папір тричі на день, а пізніше один раз на добу. Звільнений від рослин вологий папір розкладають або розвішують для сушіння.

Зазвичай, сушіння рослин закінчується протягом 3—5 днів. Засушені екземпляри (кожний вид окремо) укладають у монтувальний папір. Пришивати або приклеювати до нього рослини не потрібно. На кожному монтувальному аркуші паперу, поряд з засушеною рослиною, повинна бути стандартна за розміром і оформленням етикетка, в якій зазначається: 1) латинська і українська назви родини; 2) латинська і українська назви виду; 3) умови місцезростання (наприклад, кукурудзяне поле, посіви пшениці, сосновий ліс, дубовий ліс, суходільні луки, лісові болота та ін.); 4) географічний пункт збирання — область, район, село, лісництво; 5) народногосподарське значення та індикаційні властивості; 6) дата збирання; 7) прізвище збирача (колекціонера).

Розміщують етикетку в середині гербарію із систематизацією усіх зібраних матеріалів та остаточним їхнім оформленням. Гербарій складають у папку-обгортку, на якій повинно бути зазначено: 1) прізвище та ініціали студента; 2) факультет; 3) курс і група; 4) навчальний рік; 5) кількість зібраних видів. До гербарію також додають список загербаризованих рослин.

Здаючи гербарій, студент повинен добре знати латинську назву кожної рослини, належність її до певної родини, відомості про місцезростання, а також народногосподарське значення та час цвітіння.

Морфологічна частина гербарію включає матеріал, що розкриває зовнішню (морфологічну) будову пагона, стебла, кореня, листка, квітки, суцвіть і плодів. Зокрема, наприклад, студент повинен проілюструвати на самостійно зібраному матеріалі будову пагона, типи його за характером розвитку міжвузлів, ростом, галуженням, а також найголовніші підземні та надземні метаморфози.

Гербарні матеріали за морфологією кореня за своїм змістом повинні представляти різні типи коренів і кореневих систем за їхньою формою, походженням, а також найпоширеніші видозміни їх. Матеріали гербарію за морфологією листка містять найголовніші типи простих (за формою листкової пластинки, розчленуванням її, формою краю, жилкуванням тощо) і складних листків. Потрібно також показати найголовніші метаморфози листків.

Морфологічний гербарій повинен показати будову різних типів квіток (з подвійною і простою оцвітиною, вільнопелюсткову, зрослопелюсткову, з верхньою зав’яззю та ін.) та суцвіть (визначених, невизначених, простих, складних тощо). Нарешті, морфологічна частина гербарію має ілюструвати усі найголовніші типи сухих, соковитих плодів і суплідь.

Морфологічний гербарій є самостійною частиною, проте монтується він за принципом систематичного гербарію щодо розміру паперу, підписів тощо. Однак на відміну від систематичного гербарію, всі матеріали його нашиваються за відповідними темами (наприклад, сухі плоди, складні листки та ін.) на окремі аркуші паперу.

Особливості гербаризації водних рослин. Збирання й правильне сушіння рослин у ботанічних дослідженнях, які проводяться на водоймах, є важливою ділянкою роботи. Їй приділяється недостатньо уваги, а тому зібрані рослини бувають непривабливого вигляду і їх неможливо визначити.

Збирання та сушіння водних рослин вирізняється від наземних і має свої особливості. Сушіння рослин проводиться так само, як і наземних, між аркушами газетного паперу у ботанічних пресах

Щоб отримати оптимальні гербарні зразки водних рослин, закладання і сушіння в пресах потрібно виконувати ретельно. У гербарії по можливості мають бути всі частини рослин: коренева система, стебла та їхні метаморфози, листки, суцвіття й квітки, плоди та насіння.

Занурені рослини і рослини з плаваючими листками з тоненьким кореневищем або без коренів збирають водяними грабельками, на великих глибинах драгами, а на дні — дночерпаками. З кореневою системою рослини виймають тільки на м’яких глинистих донних відкладах. Рослини з товстими кореневищами підрізають серповидним ножем.

Після цього рослини відмивають від бруду (у відрі чи з борту човна і до закладання в гербарні папки кладуть у поліетиленові мішки (їх потрібно мати декілька і різних розмірів), або у вологі марлеві серветки (розміром 30х30 см), а потім у поліетиленові мішки. Мішки з рослинами щільно пакуються у сумку, в якій знаходяться до приїзду в гуртожиток чи додому.

Закладання більшості водних рослин в екскурсійну папку, як це робиться з наземними рослинами, небажано, рослини у папках підсихають, у них деформуються листки, квітки. Рослини закладені у марлеві серветки (особливо види з розсіченим листям), віддають надлишкову поверхневу воду і декілька днів можуть зберігатися у свіжому стані і легко розкладаються у порівнянні з рослинами з поліетиленових мішків.

Рослини з повітряними стеблами й листками, які підводяться над водою, що зростають зазвичай на невеликих глибинах (стрілолисти, їжача голівка, сусак та ін.), викопують за допомогою ножів, лопат, копачок або достають руками. Складніше викопувати високі рослини (очерет, рогіз, комиш), які мають товсті пружні довгі кореневища, що розташовані глибоко в ґрунті. Тому беруть рослини у гербарні папки без них, але обов’язково з генеративними органами.

Широколистяні рдесники, куширі, пухирники, водопериці та інші рослини з дрібно розсіченими листками і невеликими розсіченими листками сушать без складнощів. Якщо екземпляри густі й великі їх перекладають прокладками із листів газет. Потрібно міняти вогкий газетний папір двічі на добу. Для цього на розкриту «сорочкy» з рослиною накладають зверху суху розкриту «сорочкy», потім, притримуючи верхню і нижню «сорочки» долонями рук, їх перевертають, а мокру знімають.

Рослини з тоненько розсіченими листками (пухирник, кушир, водопериця) та інші, які занурені у воду, стебла й листки яких обростають водоростями, при першій зміні прокладок, коли рослини ще сирі, потрібно перекласти в новий сушильний папір, бо ці рослини неможливо буде відділити від паперу. За цим потрібно спостерігати і вчасно виконувати цю роботу.

Особливо тоненькі й ніжні рослини розправляють спочатку у мисці з водою, а потім під них заводять аркуш паперу, який обережно, щоб не змити рослину, виймають разом з рослиною із води і сушать на цих листках у «сорочках» у пресі звичним способом.

Великі рослини з товстими м’ясистими кореневищами і великими товстими листками (інколи перевищують ширину гербарного аркуша) цілими в гербарій покласти неможливо (латаття, глечики). Від них беруть декілька листків з черешками, квітками, плоди і придонну розетку листків з частиною кореневища. Кореневище і розетку листків розрізають уздовж навпіл, розгортають і в такому вигляді кладуть у «сорочки». Із кореневища вирізають м’ясисту частину. Якщо розетка з листками велика, від неї беруть одну половину.

Плаваючі листки, квітки й розетки з ніжними підводними листками кладуть у різні аркуші паперу («сорочки») з етикеткою, де зазначаються від якої вони рослини. Товсті плаваючі листки при висушуванні зазвичай сильно деформуються і втрачають форму. Для того, щоб мати в подальшому уявлення про справжню форму листка і його розмір, рекомендуємо окреслити його контури на білім папері та вкласти цей контур в «сорочкy» разом з листком та прикласти до гербарного екземпляра. Під час закладання розетки підводних ніжних листків потрібно проложить пергаментом або калькою, а зверху листків, у рівень з товстою частиною основи розетки і кореневища, накладають шар із складених навпіл аркушів паперу, який у процесі сушіння змінюють. Прокладки між окремими підводними листками не виймають до кінця сушіння, їх непотрібно перекладати в інший папір. Гербарні сітки з такими рослинами бажано на декілька годин покласти у прес, тоді м’ясисті плаваючі листки у меншій мірі деформуються.

Досліднику, який збирає рослини до гербарію потрібно знати, що багато видів водних рослин занесені до Червоної книги України і знаходяться під охороною. Перед початком роботи потрібно познайомитися зі списками рослин, що охороняються в регіонах, де проводяться дослідження.