Фізіологія рослин - Мусієнко М.М. 2001

Рухи рослин
Ендогенні рухи рослин

Автономні, незалежні від впливу зовнішніх подразників Рухи рослин регулюються внутрішніми механізмами. Циркадні рухи, наприклад, підпорядковані добовому ритму і регулюються біологічним, вірніше фізіологічним, годинником (рис. 208).

Рис. 208. Продовження руху пелюсток Kalanchoe blossfeldianay неперервній темряві. Темнові періоди заштриховані

Незалежні від часу маятникоподібні рухи проростків, молодих пагонів, а також циркадні маятникоподібні рухи (закривання і відкривання квіток, листків) пояснюються, як ми вже зазначали, неоднаковою швидкістю росту протилежних сторін пелюсток квіток, їх основи або основи листкового черешка.

Молоді вусики здійснюють ендогенні кругові рухи (нутації), які, як і у ліан, є ростовими рухами. В більшості витких рослин кругові рухи здійснює вся верхня частина пагона. Один оберт може займати від 40 хвилин до кількох годин, а діаметр кола до 1,5 м. Рухи здійснюються завдяки односторонній, направленій навколо осі органа, стимуляції росту рослин. Більшість ліан закручуються вліво, хміль вправо. Нерідко ці рухи супроводжуються скручуванням. Молодий пагін витких рослин спочатку росте вертикально, згодом вигинається та займає горизонтальне положення. В кругових нутаціях бере участь латеральний геотропізм, завдяки чому в такому положенні у виткого пагона стимулюється відповідно не ріст верхньої чи нижньої частини, а ріст бічної сторони пагона. Як результат, пагін в’ється навкруг опори. Ростові рухи в даному випадку, ймовірно, залежать від наявності гіберелінів. Вміст їх у витких рослин завжди підвищений, до того ж при обробці невитких рослин цим фітогормоном, вони також в’ються. Крім того, доведено, що у витких рослин підвищений вміст флавоноїдів, але роль їх не з’ясовано.

Ендогенні тургорні рухи. Такі рухи виникають за рахунок зміни в часі тургору на різних частинах того самого зчленування. Прикладом таких рухів можуть бути маятникові рухи з певним циклом (від 2 до 4 год) листочків конюшини (Trifolium pratense) в темряві.

До такого типу рухів належать також циркадні. рухи листків, які вже закінчили свій ріст у рослин родів Phaseolus, Robinia, Cassia та ін. Справа в тому, що у зчленуваннях квасолі об'єм клітин верхньої та нижньої сторін змінюється: з однієї сторони зменшується, з іншої — збільшується за рахунок коливань кількості осмотично активних речовин, що припадають на одну клітину. Потребує дальшого вияснення, чи це відбувається за рахунок зміни проникності мембран, чи пояснюється процесами активного транспортування іонів.

Вільне пересування у рослин та механізми його. Такий тип рухів характерний для нижчих рослин, переважно одноклітинних, які не прикріплені до субстрату і мають джгутики чи якісь інші пристосування. Вільним рухом також характеризуються Статеві клітини, гамети водоростей та грибів, сперматозоїди (мікрогамети) деяких водоростей, мохів, папоротей, деяких видів голонасінних. До вільних рухів слід віднести також і Внутрішньоклітинні рухи, зокрема рух цитоплазми, хлоропластів.

Джгутики — схожі на волоски структури, які відходять від поверхні багатьох евкаріотичних клітин. Вони виростають із цитоплазматичних структур — базальних тілець. Кожен джгутик має певну організацію: зовнішнє кільце з дев’яти пар мікротрубочок оточує дві додаткові мікротрубочки в центрі джгутика. Основна схема організації 9+2 виявлена в усіх джгутиках евкаріот. Дехто вважає, що рух джгутиків базується на ковзанні мікротрубочок, в якому беруть участь усі дев’ять їх периферійних пар у різних комбінаціях. Джгутикові рухи також подібні до м’язових скорочень, волокна їх мають аналогічні білки — тубуліни та динеїни, подібні до актину та міозину м'язів. Можливо, джгутикові рухи відбуваються завдяки активному ковзанню виступів волокон, що складаються із динеїну, вздовж розміщених поряд трубочок, в структурі яких знаходиться тубулін.