Фізіологія рослин - Мусієнко М.М. 2001

Гетеротрофне живлення рослин
Сапрофіти

Сапрофітний спосіб живлення передбачає використання органічної речовини залишків рослин і тварин, які розкладаються. Цей спосіб живлення широко відомий серед водоростей, але зустрічається і у покритонасінних.

За даними В.Ю. Семененка, здатність до росту на органічному середовищі в темряві чи на світлі за відсутності СО₂ характерна для більшості видів синьозелених, зелених, жовтозелених та інших груп водоростей. їхні представники в певних умовах переключаються з фототрофного способу живлення на асиміляцію різних органічних сполук і здійснюють гетеротрофний або фотогетеротрофний тип живлення, часто суміщаючи їх. Так, діатомові водорості належать переважно до фотоавтотрофних організмів, в яких виявлено хлорофіли а і с, b та е-каротини і ксантофіли. Кінцевим продуктом фотосинтетичної діяльності їх є жири. Для свого розвитку вони потребують і додаткового джерела органічної речовини, зокрема, вітаміну В₁₂. Глибоководні діатомеї взагалі можуть переходити від автотрофного до гетеротрофного живлення. Серед них є безхлорофільні форми, які вже належать до облігатних гетеротрофів.

Слід зазначити, що перехід до фотогетеротрофного чи гетеротрофного способу живлення супроводжується індукцією додаткових ферментних систем. У таких організмів має місце пряме використання органічних джерел вуглецю: ацетату — через цикл гліоксилової кислоти, глюкози — через гексокіназну реакцію. Водорості здатні переходити від асиміляції неорганічного нітратного азоту до органічних джерел — азоту амідів, сечовини, амінокислот. Гетеротрофна асиміляція азоту цілком експериментально доведена для багатьох водоростей як факультативна форма азотного живлення.

Пластичність способів живлення водоростей дозволила їм мати широкі ареали та зайняти різноманітні екологічні ніші.

Дослідження способів живлення водоростей дозволило багато з них ввести в промислову культуру.

У покритонасінних рослин сапрофітний спосіб живлення зустрічається досить рідко. Такі рослини майже не фотосинтезують, а використовують готову органічну речовину перегниваючих залишків рослин та тварин. Це характерно для епіфітів — рослин, які оселяються на деревах та чагарниках (рис. 139). Так, в тропічних лісах Південно-Східної Азії зустрічаються види мірмекодії. Стебла цих напівкущів утворюють великі більби, нерідко вкриті шипами, в ходах яких оселяються мурашки. Послід, залишений ними, мірмекодії використовують як їжу, що було доведено за допомогою радіоактивної позначки.

Серед орхідей зустрічаються мікотрофні

Рис. 139. Рослина- епіфіт

рослини, які використовують симбіоз з грибами. Часто зустрічається симбіоз, в якому власне сапрофітом виступають гриби, які вступають у взаємозв’язок з вищими рослинами у формі мікоризи.