ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ΧΟΡΔΟΒΙ - CHORDATA

ПІДТИП ХРЕБЕТНІ, АБО ЧЕРЕПНІ, - VERTEBRATA

КЛАС ЗЕМНОВОДНІ, АБО АМФІБІЇ, - AMPHIBIA

СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОВОДНИХ

Клас Амфібії включає всього 3 ряди: Хвостаті, Безхвості та Безногі.

Ряд Хвостаті земноводні — Caudata. Найдавніша група амфібій, більшість із яких є постійними мешканцями води. Тіло видовжене, протягом усього життя зберігається хвіст. Ноги короткі, приблизно однакової довжини. Запліднення внутрішнє. Ряд об’єднує близько 350 видів. Належать тритони, саламандри, протеї та ін. (рис. 202). У фауні України поширені представники родини Саламандрові (Salamandridae)- всього 5 видів.

Рис. 202. Види хвостатих амфібій:

а - тритон звичайний; б - саламандра плямиста; в - амфіума; г - протей; д - сирен; е - амбістома; є - аксолотль

Тритон звичайний - Triturus vulgaris (довжина тіла - 8-11 см) зустрічається в зоні листяних та мішаних лісів і в Лісостепу, населяючи невеликі водойми. У самців у період розмноження виростає на хвості гребінь, який є додатковим органом дихання. Самка у квітні-травні відкладає від 60 до 700 яєць, з яких через 2-3 тижні з’являються личинки. Личинковий період триває 60-70 днів. Дорослі тритони після розмноження, а молоді після завершення метаморфозу перебираються на сушу, де тримаються вологих затінених місць. Вдень ховаються у різні укриття, активні вночі. Живляться різноманітними безхребетними, здебільшого личинками комарів (під час перебування у воді). Зимують на суші під листям, у норах гризунів, забираються у погреби. Ворогами тритонів є вужі, гадюки, лелеки, чаплі. У тритонів добре виражена здатність до регенерації.

Тритон гребінчастий - Т. cristatus (довжина тіла - 15-18 см) зустрічається по всій території України, проте менш численний, ніж тритон звичайний. У самця добре розвинений гребінь - орган додаткового дихання. Живиться водяними жуками, молюсками, личинками комарів, пуголовками та ін. Не втрачає рухливості навіть при 0°С.

Тритон карпатський — Т. montandoni (довжина тіла — до 8 см) поширений лише в Карпатах у зоні широколистяних лісів на висоті від 150 до 2000 м над рівнем моря. На відміну від інших тритонів не має гребеня. Зимує на суші в різних укриттях. Рано навесні ці тварини переходять у водойми, температура яких ледь перевищує 0°С. Живляться личинками комарів, волохокрильців, дафніями (на суші поїдають комах, серед яких багато шкідників лісового господарства). Самка відкладає 35-80, рідше до 200 ікринок. Метаморфоз триває 2,5-3 місяці.

Тритон альпійський, або гірський (Т. alpestris), як і попередній вид, є ендеміком Карпат. Зустрічається в зоні широколистяних, мішаних і хвойних лісів на висоті від 400 м до 2000 м. Самка відкладає від 100 до 300 ікринок. У високогірних водоймах личинки зимують у воді. Відомі випадки, коли личинки залишались у воді по декілька років. Обидва види охороняються у Карпатському заповіднику.

Саламандра плямиста (вогняна) - Salamandra salamandra (довжини тіла - 18-28 см) зустрічається у західних областях України, де населяє передгір’я та гірські райони Карпат. Живе у вологих листяних лісах. Забарвлення попереджувальне: чорне з яскраво-жовтими плямами. Активна вночі. Холодостійка: ціпеніє при пониженні температури до +2-4°С. Високі температури переносить переважно погано. Живиться безхребетними (червами, слимаками, комахами). Зимує на суші у різноманітних укриттях. Самка народжує у воді від 2 до 70 личинок. Ворогів мало завдяки отруйним виділенням шкірних залоз. Живе 15-18 років.

Належить також родина Амбістомові (Ambys tomatidae), представники якої (28 видів) поширені в Північній і Центральній Америці. Довжина тіла - до 25 см. Живуть по берегах водойм, вдень ховаються у воді. їх личинки - аксолотлі - здатні до розмноження (неотенія).

Європейський протей - Proteus anguinus (довжина тіла - 25-30 см) - представник родини Протеєві (Proteidае). Живе у підземних водах Югославії. Дихає за допомогою зовнішніх зябер. Кінцівки маленькі, розвинені слабко. Очі сховані під шкірою. Світло сприймає всією поверхнею шкіри. Може довго не їсти. Самка народжує 2 живі личинки. Учені вважають, що протеї - неотенічні личинки якихось давніх саламандр.

Ряд Безногі — Apoda. Належить 56 видів червуг (род. Сaecilііdае), поширених у тропіках. Пристосувалися до риючого способу життя у ґрунті та рослинній підстилці. Тіло вкрите слизом, видовжене, здебільшого з кільцевими перехватами. Кінцівки і барабанна перетинка редуковані; очі зачаткові. Живляться безхребетними ґрунту. Яйця розвиваються поза водою. Самка обвиває їх своїм тілом і охороняє до виходу личинок. Останні переселяються у воду, де дуже швидко завершується метаморфоз. Окремі види живородні.

Ряд Безхвості — Аnurа. Цей ряд земноводних включає найбільш високоорганізованих амфібій, що поширені на всіх континентах, крім Антарктиди. Тіло коротке, хвоста немає, задні кінцівки значно довші за передні. Запліднення зовнішнє. Включає 3500 видів, з них в Україні - 12.

Родина Справжні жаби - Ranidae. Одна із найчисленніших. Характерною особливістю їх є наявність зубів на верхній щелепі. Частина жаб протягом усього життя пов’язана із водоймами. Це група зелених жаб (жаба озерна, жаба ставкова).

Жаба озерна - Rana ridibunda (довжина тіла - до 17 см) поширена по всій Європі, на сході доходить до оз. Балхаш. На півдні вона розселена до зони пустель, на півночі - до тайги. Населяє різноманітні типи водойм, у тому числі і великі ріки зі швидкою течією. Характерна цілодобова активність. Удень тримається переважно у водоймах; уночі, коли вологість повітря збільшується, виходить на сушу. Живиться комахами, проте нападає і на дрібних хребетних. Поїдає також пуголовків та мальків риб.

Жаба ставкова - R. esculenta (довжина тіла до - 10 см) - поширена у водоймах широколистяних та змішаних лісів. Активна здебільшого вдень. Живиться переважно комахами.

Бурі жаби (трав'яна - R. temporaria, гостроморда - R. arvalis, прудка - R. dalmatina) після розмноження залишають водойми і тримаються у вологих місцях на суші.

Родина Ропухи - Bufonidae. Представники родини найменш пов’язані з водою і зустрічаються навіть у пустелі. Тіло незграбне; шкіра багата на залози, що виділяють отруйний секрет (найбільші - навколовушні отруйні залози - паротиди). Передні і задні кінцівки майже однакової довжини. Зубів немає.

Ропуха звичайна, або сіра, - Bufo bufo (довжина тіла - до 20 см) - поширена у лісовій та степовій зонах. Населяє ліси, сади, городи, поля, луки. У гори піднімається до 3000 м. Комах, що літають, поїдає рідко, бо, полюючи, переміщується короткими стрибками. Язик малорухливий. Живиться жуками, клопами, прямокрилими, мурашками, слимаками.

Ропуха зелена - Bufo viridis (довжина тіла - до 14 см) - поширена в зоні широколистяних лісів, степах, напівпустелях; заходить у пустелі. Стійка до високих температур. Витримує втрату води до 50% маси тіла. Як і попередній вид, веде присмерковий та нічний способи життя. Живиться комахами та їхніми личинками, молюсками, червами. Здобич відшукує на землі. Зимує на суші.

Ропуха очеретяна - В. calamita — найменш чисельна серед ропух. В Україні поширена лише у Львівській, Волинській та Рівненській областях. Населяє піщані кар’єри з невеликими водоймами, які не пересихають улітку, сосняки, рідше — луки, парки, сади. На відміну від інших земноводних ропуха очеретяна менш чутлива до солоності води й ґрунту, тому може водитися і в зарослих очеретом плавнях (звідси назва - очеретяна). Від інших ропух відрізняється меншими розмірами (до 8 см завдовжки) та сірувато-оливковим з темними плямами забарвленням. Зверху вздовж тіла тягнеться вузька світла смуга. Розмножуватися ропуха очеретяна починає в 3-4 роки. У кладці - 3-4 тис. ікринок. Розвиток і метаморфоз личинок тривають близько 50 днів. Із тисяч ікринок лише одиниці досягають дорослої стадії. Причини загибелі - забруднення водойм, меліорація, інтенсивне використання земель під сільськогосподарські угіддя. Дорослі ропухи гинуть під час міграцій, часто під колесами автомашин. Як нечисленний вид потребує охорони.

До родини Часникові, або Земляні, жаби (Pelobatidae) належить єдиний у фауні України представник - часничниця звичайна, або жаба земляна, - Pelobates fuscus (завдовжки до 8 см). Поширена по всій території України, в останні роки зникла в Криму. Населяє заплави річок, поля, соснові ліси, надаючи перевагу ділянкам із легким піщаним ґрунтом, оскільки вдень заривається у ґрунт (протягом 2-5 хв.). Землю копає за допомогою задніх кінцівок, на яких добре розвинені п’яточні горби. Перед зимівлею можуть зариватися на глибину до 1 м, де вони у стані заціпеніння проводять зиму. Активна у присмерки та вночі. У воду йде лише під час розмноження. Має цікаву особливість, пов’язану з метаморфозом. Пуголовки часничниць під кінець личинкового періоду стають дуже великими - до 17 см завдовжки і масою до 20 г, що значно перевищує розміри дорослих. Зайва маса пуголовків втрачається під час метаморфозу.

Родина Квакшеві - Hylidae. Із численної родини Квакшеві на території України поширений один вид - квакша звичайна — Hyla arborea (довжина тіла - до 5 см). Поза періодомрозмноження живе серед листя дерев та кущів. Має захисне забарвлення, що легко змінюється.

Родина Круглоязикові - Discoglossidae. У фауні України представлена двома видами: джерелянками (кумками) — червоночеревою (Bombina bombinа) та жовточеревою (В. variegata). Це порівняно невеликі земноводні (до 5 см завдовжки), що мають на черевці яскраві червоні (у першого виду) та жовті (у другого виду) плями. Червоночерева джерелянка розповсюджена по всій території, жовточерева - у гірських районах Карпат від 150 до 2000 м над рівнем моря. Живуть виключно у водоймах (жовточереві - у гірських джерелах). У Прикарпатті та Закарпатті відомі випадки утворення гібридів від обох видів. Шкірні виділення отруйні.