Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 4. ВІДДІЛ ЩЕЛЕПНОРОТІ, або ЕКТОБРАНХІАТИ, GNATHOSTOMATA, seu ECTОBRANCHIATA. НАДКЛАС Риби РІSCES

4.2. КЛАС КІСТКОВІ РИБИ OSTEICHTHYES

4.2.3. Систематика класу кісткових риб і характеристика представників окремих рядів

4.2.3.1. Підклас Лопатепері риби Sarcopterygii

4.2.3.1.1. Надряд Кистепері Риби Crossopterygimorpha

Мозковий череп поділяється на дві частини - нюхову і власне мозкову. Череп амфістилічний. Вторинні щелепи добре розвинені, зуби сильні, гострі. Скелет парних плавців з укороченою центральною віссю і добре розвиненим базальним елементом в основі. Прісноводні хижаки, що неодноразово проникали й у моря.

Ряд Рипідистеподібні Rhipidistiformes. Мозковий череп костеніє (у деяких груп - цілком). Є внутрішні ніздрі - хоани. Плавці з потужною м’ясистою основою. Ймовірно, вже в нижньому девоні були адаптовані до заселення водойм різного типу. На голові мали складну систему каналів бічної лінії. Розвиток легень давав змогу жити у водоймах із несприятливим кисневим режимом (надлишок гниючих решток), а під час їхнього пересихання - переповзати в інші водойми. Для цього використовували парні плавці. Вважається, що вже в середині девону від однієї з прісноводних груп рипідистій відокремилися примітивні земноводні. У кам’яновугільному періоді чисельність і розмаїтість рипідистій різко скоротилися, а на початку пермі вони вимерли, чому сприяла зросла конкуренція та прямий тиск з боку інших груп риб (целакантів, дводишних і променеперих, представники яких у кам’яновугільному періоді заселили майже всі типи водойм) і особливо - примітивних земноводних, розмаїття яких швидко зростало.

Ряд Целакантоподібні Coelacanthiformes. Представники цього ряду, вочевидь, відокремилися від примітивних рипідистій. Хоани відсутні. Хвіст дифіцер- кальний, із додатковою середньою лопаттю. Плавці з міцними, але короткими основами й подовженими лопатями. Плавальний міхур погано розвинений. Жили у прісних водоймах, в палеозої проникли в моря. Проте у тріасі їх витіснили променепері. У юрі та крейді залишки целакантів ще трапляються, але в більш пізніх шарах не виявлені. Тому вони вважалися цілком вимерлою групою.

У 1938 р. біля берегів Південної Африки була впіймана невідома риба, яку Дж. Л.Б. Сміт визначив як целаканта і назвав Latimeria chalumnae (рис. 4.39). Виявилося, що латимерії живуть у північній частині Мозамбікської протоки (між Мадагаскаром і Африкою) на глибинах до 300 м, ведуть придонний спосіб життя. чисельність латимерії невелика: задокументовано лише трохи більше сотні випадків вилову риб.

Рис. 4.39. Латимерія Latimeria chalumnae

Добре розвинена хорда має товсту, щільну й еластичну волокнисту оболонку. Головний мозок займає не більше одного відсотка об’єму мозкової коробки, заповненої, в основному жироподібною субстанцією. Плавальний міхур, подібно до легень дводишних риб, відходить від черевного боку стравоходу, короткий і має вигляд трубки завдовжки 5-8 см, що переходить в оточений жиром тяж. У кишечнику є спіральний клапан, а в серці - артеріальний конус. У статевозрілої самки масою 78 кг у правому яєчнику (лівий редукований) було виявлено 19 ікринок діаметром 8-9 см і масою близько 300 г кожна; яйцеживородні. Латимерія - типовий реліктовий вид, її збереження до наших днів на обмеженій ділянці Світового океану - результат випадкового збігу сприятливих умов.