ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

22. МІКРООРГАНІЗМИ ЯК ОБ’ЄКТИ БІОТЕХНОЛОГІЇ

22.2. ПРЕПАРАТИ НА ОСНОВІ БІОМАСИ

22.2.3. Білкові продукти

За даними відділення харчових продуктів і сільського господарства Організації Об’єднаних Націй (1996 р.) дефіцит харчового білка в світі становить приблизно 10 млн т на рік, а загальний дефіцит інших харчових компонентів перевищує 80 млн т. Загальновизнано, що для поповнення дефіциту білка перспективними є технологи мікробного синтезу. Слід зазначити, що в СІЛА та інших країнах дозволено використовувати як харчові добавки 10 різних дріжджових біомас.

Пекарські дріжджі та одержання біомаси. Основна мета виробництва пекарських дріжджів — одержання дріжджів, які з високою швидкістю виробляють у тісті вуглекислий газ. Але цей процес можна розглядати і як особливий процес накопичення біомаси. Оскільки пекарські дріжджі добавляють до борошна в концентрації 1 %, то вони є важливим джерелом мікробної біомаси у харчуванні людини. У Західній Європі кожна людина споживає з їжею близько 2 г дріжджового білка на тиждень. Незважаючи на те що дріжджам не властивий ніякий токсичний ефект, вони все ж містять відносно велику кількість нуклеїнових кислот. Високий вміст нуклеїнових кислот може спричинити підвищення рівня сечової кислоти в організмі людини, що призводить до подагри.

Біомаса спіруліни. Останнім часом особливу увагу приділяють новим нетрадиційним джерелам біологічно активних речовин, які використовуються як харчова добавка. Особливе місце серед продуцентів таких речовин посідають мікроводорості і в першу чергу Spirulina platen вів, яка належить до ціанобактерій. Крім комплексу цінних біологічно активних сполук, спіруліна здатна синтезувати йодовмісні сполуки гормональної природи — тироксин і трийодтиронін. які швидко та ефективно засвоюються організмом людини. Тому спіруліна може бути використана як додаткове джерело легкозасвоюваного йоду.

Білково-вітамінні концентрати. При вирощуванні тварин і птиці нестача білка призводить до перевитрат кормів, погіршення здоров’я тварин. Головною характеристикою біологічної (харчової) цінності білка є збалансованість його за амінокислотним складом. Всесвітня організація охорони здоров’я у 1966 р. рекомендувала взяти за еталон амінокислотний склад білків курячих яєць або жіночого молока. Харчова цінність багатьох білків тваринного походження наближається до еталона, в рослинних — значно нижча. Білки зернових характеризуються низьким вмістом лізину. V білках різних штамів дріжджів вміст лізину становить від 3 до 10 %. Добавка в раціон тварин (додатково до зернових) кормових дріжджів компенсує неповноцінність білка зернових і наближує його до еталонного. Крім того, дріжджова біомаса характеризується високим вмістом вітамінів (особливо групи В). Біомаса кормових дріжджів (наприклад. Candida utilis), яка використовується в сільському господарстві, називається БВК (білково-вітамінні концентрати).

Виробництво кормових дріжджів було налагоджено у світі після першої світової війни. У 30-х рокіх XX ст. як субстрати для вирощування дріжджів почали використовувати гідролізати відходів сільського господарства та деревообробної промисловості. У 60-ті роки "популярними” субстратами стали вуглеводні (парафіни нафти, дизельне паливо), трохи пізніше — спирти (етанол, метанол). У колишньому СРСР було налагоджено виробництво епріну — дріжджі на основі етанолу (Благовєщенськ, Башкирія), папріну — дріжджі на парафінах (Кременчук Полтавської обл., Новополоцьк, Білорусь) та ін.