ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

3. МОРФОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ

3.3. ДРІЖДЖІ

Термін “дріжджі" не має таксономічного значення. До цієї групи мікроорганізмів належать мікроскопічні одноклітинні гриби, які розмножуються переважно брунькуванням або поділом. Таке визначення є недостатньо точним, оскільки окремі види дріжджів здатні в певній фазі розвитку утворювати міцелій, а деякі мікроскопічні міделіальні гриби в певних умовах культивування ростуть у дріжджоподібкій формі. Проте переважне їх існування у вигляді одноклітинних форм дає можливість розглядати дріжджі як окрему групу еуквріотних мікроорганізмів.

Клітини дріжджів мають різноманітну форму (рис. 3.5): круглу, овальну (Trlchosporon), яйцеподібну (Candida), циліндричну (Endomycee), трикутну (Trlgonopsis). лимоноподібну (Nadsonia), грушоподібну (Schizoblaatosporlon), стрілоподібну (Brettanomyces), серпоподібну (Selenotila).

Для деяких дріжджів форма клітин настільки характерна, що може бути використана для встановлення їх родової належності (наприклад, у Trigonopsis клітини трикутні). У представників роду Candida, навпаки, морфологія клітин не постійна, вона змінюється залежно БІД складу середовища та умов культивування, тому не може використовуватись як таксономічна ознака.

Розміри дріжджових клітин також варіюють у широких межах, мкм: діаметр найдрібніших клітин становить 1,5-2,0, довжина — 3-5, діаметр великих клітин — 8-10, їх довжина — 11-18, довжина витягнутих клітин може досягати 20-25.

Розмножуються дріжджі безстатевим (брунькування, поділ, безстатеві спори) і статевим способами (див. таблицю). Найпоширенішим способом безстатевого розмноження дріжджів є брунькування (див. рис. 3.4). На поверхні клітини утворюється брунька, яка збільшується до розмірів материнської клітини і відділяється від неї, залишаючи шрам або рубець. На одній материнській клітині може утворюватися не одна, а кілька бруньок. Таке брунькування називають множинним.

Рис. 3.4 Морфологія мікроскопічних грибі·:

І — дріжджі: II — аспергіл; III — пеніпил; IV — ризопус: а - клітина в стані спокою: б. в — клітини під час брунькуваня; г — ескоспори: д — утворення нової особини; 1 — ядро: 2 — вакуоль; 3 — бруньки: 4 — ескоспори; б — конідії: 6 — стеригми; 7 — конідіофор; 8 — метули; 9 — булавоподібне розширення конідієносця; 10 — вегетативна гіфа; 11 — спорангій: 12 — спорангіофор; 13 — столон; 14 — ризоїди

Органами статевого розмноження дріжджів є спори, які бувають ендо- та екзогенними. Ендогенними є аскоспори (див. рис. 3.4), екзогенними — спориди.

Рис. 3.5. Форм· дріжджових клітин

Залежно від наявності та типу статевого процесу дріжджі поділяють на три класи грибів:

Ascomycetea — утворюють сумки з ендогенними статевими спорами:

Baeidlomycetea — утворюють базидіоподібні спорофори а екзогенними ствтевими спорами;

Deuteromycetes — не мають статевого процесу, утворюють лише безстатеві спори.

Більш повні дані про будову клітини, розмноження грибів і дріжджів, їх сучасну систематику тв првктнчне значення наведені в розділах 8 і 9.