БІОТЕХНОЛОГІЯ - Іншина Н.М. - 2009
РОЗДІЛ 1. ГЕННА ІНЖЕНЕРІЯ
Генна інженерія — це сукупність прийомів, методів і технологій створення рекомбінантних ДНК, виділення генів із клітин, здійснення маніпуляцій з генами і Введення їх в інші організми.
Генна інженерія є інструментом біотехнології. Особливістю генної інженерії є здатність створювати структури ДНК, яких ніколи не було в живій природі. Генна інженерія відкрила перспективи створення мікроорганізмів, рослин і тварин з новими корисними властивостями. Одним з важливих напрямів генної інженерії е створення ліків нового покоління, що є біологічно активними білками людини.
Генна інженерія використовує досягнення таких наук, як молекулярна біологія, Цитологія, генетика, мікробіологія.
Датою появи генної інженерії вважають 1973 р., коли Г. Бойер і С. Коен створили першу рекомбінангну ДНК, що містила фрагменти ДНК фага λ Е.соlі і вірусу SV40 мавпи.
Етапи розвитку генної інженерії пов’язані з такими досягненнями:
- створення рекомбінантних молекул ДНК in vitro (одержання гібридів плазмід із різних штамів бактерій);
- одержання рекомбінантних молекул ДНК між хромосомними генами прокаріот і різними плазмідами;
- введення генів тварин у векторні молекули ДНК.
Основним завданням генної інженерії є конструювання in vitro функціонально активних генетичних структур - рекомбінантних ДНК.
В експериментах з рекомбінантною ДНК була одержана основна частина інформації про структуру гена.
Технологія рекомбінантних ДНК включає такі Методи:
- Виділення нуклеїнових кислот;
- виділення генів;
- хімічний синтез генів;
- створення векторів;
- Конструювання рекомбінантної ДНК;
- введення рекомбінантної ДНК у клітини або організми (трансформація);
- ідентифікація клітин, що несуть рекомбінантну ДНК;
— ампліфікація ДНК;
- секвенування.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.