Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Гігієна праці особового складу військ при ліквідації наслідків надзвичайних станів і у воєнний час
Гігієна військової праці у повітряних силах

Авіаційна гігієна є самостійною галуззю авіаційної медицини, що об’єднує ряд медичних дисциплін. Особливості санітарно-гігієнічних заходів, що проводять у ПС, зумовлені рядом указаних нижче чинників.

Під час польотів на екіпажі впливає зниження атмосферного тиску всередині літаків, внаслідок чого може виникати кисневе голодування, яке знижує боєздатність (працездатність) людини і порушує її життєдіяльність. Швидке зменшення барометричного тиску при пошкодженні літака за певних умов спричиняє розвиток гострої декомпресійної хвороби.

У військовій авіації, особливо винищувальній, на льотчика під час польоту діють значні пришвидшення, що часто створюють дуже великі навантаження на його Організм. Вони виникають при збільшенні швидкості польоту або при різкій зміні його напрямку.

Крім пришвидшень і змін барометричного тиску на організм льотчика також впливають: інтенсивний шум, що утворюється під час роботи моторів, гвинтів або реактивних двигунів; вібрація літака; значні перепади температури; забруднення повітря відпрацьованими газами, продуктами піролізу, компонентами паливних і мастильних матеріалів. Виконання військової праці як льотчиками, так і іншими фахівцями ПС часто вимагає великого нервово-емоційного напруження. Герметичні кабіни і висотні засоби життєзабезпечення (ВЗЖ) дозволяють долати фізіологічний бар’єр висоти і вакууму космічного простору та виключати гостру гіпобаричну оксигенацію (ГГОГ). Але ВЗЖ затруднюють рухи льотчиків у кабіні, вживання їжі та води, фізіологічні відправлення, обмежують поле зору, погіршують теплообмін, сприяють розвитку фізичної і психічної перевтоми. У випадку розгерметизації кабіни під час висотного польоту ВЗЖ не забезпечують достатнього рівня захисту. Тому в умовах ГГОГ потребує вирішення проблема збереження фізичної працездатності, яка є умовою виконання завдання, а нерідко і збереження життя льотчика. Вплив несприятливих чинників на людину можна значно зменшити, а деякі чинники повністю усунути за допомогою технічних та медико-профілактичних заходів, в обгрунтуванні і розробці яких беруть участь лікарі-гігієністи. Наприклад, для спроможності льотчика діяти в умовах ГГОГ йому проводять «висотне» тренування у барокамері й експрес-метод, при якому здійснюють ступінчасті підйоми протягом трьох днів, а також інтервальний принцип адаптації у барокамері. Головною ланкою у системі профілактичних заходів є гігієнічне нормування цих чинників з метою захисту людини від їх шкідливого впливу.

З метою виявлення і вивчення причин змін у стані здоров’я фахівців ПС і особливо льотного складу медична служба здійснює регулярний медичний контроль. За станом здоров’я льотного складу він проводиться у:

- період організації і проведення польотів;

- міжкомісійний період;

- процесі спеціальної підготовки на пілотажних тренажерах;

- період фізичної підготовки.

Збереження здоров’я та підтримка високої працездатності льотного складу є передумовою підвищення безпеки польотів. Забезпечується це систематичним здійсненням послідовно виконуваних медичних заходів, що включають:

- відбір на навчання у льотних закладах тільки тих осіб, стан здоров’я яких відповідає вимогам льотної професії і дозволяє виконувати в подальшому польоти на перспективних літальних апаратах за будь-яких умов;

- повсякденне спостереження за станом здоров’я курсантського і льотного складів у процесі навчання та льотної діяльності, а також періодичні медичні огляди, що дозволяють своєчасно виявити порушення у стані здоров’я і провести лікувально-оздоровчі заходи;

- вивчення умов льотної роботи і причин захворюваності для вжиття заходів, що сприяли б збереженню здоров’я льотного складу і продовженню його льотної працездатності;

- щорічні, чергові медичні обстеження льотного і курсантського складів спеціалістами лікарсько-льотних комісій, які на основі аналізу отриманих результатів клінічних досліджень і даних повсякденного медичного спостереження дають експертну постанову про ступінь придатності до льотної роботи або льотного навчання;

- позачергові медичні обстеження льотного і курсантського складів у міжкомісійний період для виявлення порушень в стані здоров’я, що можуть призвести до зміни експертного рішення про ступінь придатності до льотної роботи або льотного навчання.

Розрізняють декілька видів медичного обстеження льотного складу. Льотчики, штурмани та інші члени екіпажу щорічно проходять чергове медичне обстеження у спеціалістів лікарсько-льотних комісій. При досягненні 35 років льотчики та штурмани підлягають стаціонарному обстеженню у шпиталі і якщо будуть визнані здоровими, то в наступні два роки обстежуються амбулаторно. Повторне стаціонарне обстеження призначається їм через два роки на третій. У випадку визнання лікарсько- льотною комісією шпиталю цих членів екіпажу обмежено придатними до льотної роботи, обстеження їх в наступному році проводиться амбулаторно, а потім, на другий рік повторюється стаціонарне обстеження.

Інші члени екіпажу незалежно від віку обстежуються амбулаторно, а стаціонарно - лише за показами.

Після узагальнення результатів обстеження льотного складу лікар частини розробляє план лікарсько-профілактичних заходів, в якому передбачається виконання всіх рекомендацій лікарсько-льотної комісії, що направлені на збереження здоров’я і підтримку високої професійної працездатності, та затверджує його у командира.

Своєчасне і якісне проведення медичною службою заходів за результатами лікарсько-льотної експертизи, переважна більшість яких має гігієнічну спрямованість, є важливою основою збереження здоров’я льотного складу, продовження працездатності, підвищення безпеки польотів і попередження льотних пригод, пов’язаних зі змінами у його стані здоров’я.