Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве терапія
Природа іонізуючого випромінювання

Усі випромінювання, які використовують в медичній радіології, поділяють на дві великі групи: неіонізуючі та іонізуючі. До неіонізуючих належить теплове (інфрачервоне) і радіохвильове випромінювання. Неіонізуючими є також ультразвукові хвилі, які являють собою механічні коливання середовища.

Іонізуюче випромінювання - це будь-яке випромінювання, взаємодія якого з речовиною призводить до виникнення електричних зарядів протилежних знаків. Денне світло, ультрафіолетові та інфрачервоні промені є низькоенергетичними, тому їх не відносять до іонізуючих, хоча вони і можуть іонізувати фотоемульсію.

Іонізуюче випромінювання може бути корпускулярним і фотонним. Корпускулярне складається з потоку малих часток (корпускул), а фотонне - з квантів електромагнітних хвиль (фотонів). До корпускулярних належить альфа-випромінювання (а) (ядра атомів гелію), бета-випромінювання (електрони е^- і позитрони е+), протони (p+), нейтрони (n°) та інші (понад 200 різновидів). До фотонного випромінювання належать у- та Х-(рентгенівські) промені. Гамма-випромінювання - це електромагнітні коливання, що мають велику частоту і малу довжину хвилі (10^-10-10^-13 м); вони утворюються при ядерних перетвореннях. Х-проміння (рентгенівське) - це також електромагнітне випромінювання з малою довжиною хвилі (10^-9-10^-12 м), яке виникає у вакуумних електронно-променевих трубках при гальмуванні електронів анодом.