Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет верхньої кінцівки
Пояс верхньої кінцівки

Пояс верхньої кінцівки з’єднує вільну верхню кінцівку з тулубом, слу­жить місцем початку та прикріплення м’язів і завдяки особливостям сво­єї будови збільшує об’єм рухів вільної верхньої кінцівки. До кісток по­ясу верхньої кінцівки відносять дві кісти: лопатку і ключицю.

Лопатка (scapula) представляє собою плоску кістку трикутної форми (мал. 51). Вона прилягає до задньої стінки грудної клітки на рівні II-го — VII-го ребер (при опущеній вільній верхній кінцівці). В лопатці розрі­зняють три краї: верхній край (margo superior), присередній край (margo medialis) та бічний край (margo lateralis). Верхній край лопатки найкоротший, містить глибоку вирізку лопатки (incisura scapulae), де проходять судини та нерв. Зовнішні відділи верхнього краю лопатки переходять у дзьобоподібний відросток (processus coracoideus), який служить для прикріплення м’язів і зв’язок. Присередній край лопатки довший та тонший від верхнього. Він обернений до хребтового стовпа і добре промацується крізь шкіру. Бічний край лопатки потовщений, направлений назовні та дещо вниз. Три краї лопатки, сходячись між собою, утворюють три кути: верхній, нижній та біч­ний. Верхній кут (angulus superior) заокруглений, обернений вверх і присередньо. Нижній кут (angulus inferior) шорсткий, потовщений і обернений вниз. Бічний кут (angulus lateralis) потовщений, має суглобову западину (cavitas glenoidalis), з якою зчленовується суглобова поверхня головки плечової кістки. Край суглобової запа­дини відмежовується від решти частини лопатки за допомогою слабко вираженої шийки лопатки (collum scapulae). Над і під суглобовою западиною містяться надсуглобовий горбок (tuberculum supraglenoidale) та підсуглобовий горбок (tuberculum infraglenoidale), від яких починаються довгі головки двоголового та триголового м’язів плеча.

Мал. 51. Лопатка, права

1 — вигляд ззаду: 1 — верхній кут, 2 — надостьова ямка, 3 — лопаткова ость, 4 — верхній край, 5 — вирізка лопатки, 6 — дзьобоподібний відросток, 7 — акроміон, 8 — бічний кут, 9 — підостьова ямка, 10 — бічний край, 11 — нижній кут, 12 — присередній край, ІІ — вигляд спе­реду: 1 — акроміон, 2 — суглобова поверхня акроміона, 3 — дзьобоподібний відросток, 4 — вирізка лопатки, 5 — верхній край, 6 — верхній кут, 7 — підлопаткова ямка, 8 — присередній край, 9 — реброва поверхня, 10 — нижній кут, 11 — бічний край, 12 — підсуглобовий горбок, 13 — бічний кут, 14 — суглобова западина, 15 — шийка лопатки

Передня, реброва поверхня (facies costalis) лопатки дещо ввігнута, утворює під­лопаткову ямку (fossa subscapularis), від якої починається однойменний м’яз. Задня поверхня (facies posterior) лопатки випукла, великим кістковим гребенем — лопат­ковою остю (spina scapulae) — поділена на дві ямки: верхню надостьову ямку (fossa supraspinata) та нижню підостьову ямку (fossa infraspinata), в яких розташо­вані однойменні м’язи. Лопаткова ость латерально переходить у плечовий відрос­ток — акроміон (acromion). Віддаль між акроміонами використовують при вимірю­ванні ширини плечей. На верхівці акроміона міститься плоска суглобова поверхня акроміона (facies articularis acromii) для зчленування з ключицею.

У процесі еволюції гомінід лопатка істотно змінилась, у людини вона переміс­тилась дорзально, довжина її в порівнянні з шириною зменшилась, надостьова ямка менша підостьової, тоді як у людиноподібних мавп вони майже однакові.

Ключиця (clavicula) — невелика, S-подібно зігнута трубчаста кістка (мал. 52). В ній розрізняють тіло ключиці (corpus claviculae) та два кінці: грудинний кінець (extremitas sternalis), обернений до ручки грудини, та акроміальний або надплечовий кінець (extremitas acromialis), що сполучається з акроміоном лопатки. Грудинний кінець ключиці разом з частиною її тіла вигнутий допереду і значно потовщений. На цьому кінці міститься сідлоподібна за фор­мою грудинна суглобова поверхня (facies articularis sternalis) для зчленування з грудиною. Надплечовий кінець ключиці ширший та дещо тонший за грудинний. На зовнішньонижній частині надплечового кінця лопатки розташовується акроміальна або надплечова суглобова поверхня (facies articularis acromialis) для зчленування з відповідною суглобовою поверхнею акроміона лопатки. Верхня поверхня ключиці гладенька, а нижня містить анатомічні структури, до яких прикріплюються зв’язки та м’язи. Біля грудинного кінця на нижній поверхні ключиці розташовується втиснення реброво-ключичної зв’язки (impressio ligamentum costoclavicularis) — місце прикріплення однойменної зв’язки, а біля надплечового кінця — конусоподібний горбок (tuberculum conoideum) та трапецієподібна лінія (linea trapezoidea), які є місцями прикріплення конусоподібної зв’язки та пучків трапецієподібного м’яза.

Мал. 52. Ключиця права

І — вигляд зверху, ІІ — вигляд знизу, 1 — акроміальний кінець, 2 — грудинна суглобова по­верхня, 3 — грудинний кінець, 4 — акроміальна суглобова поверхня, 5 — трапецієподібна лінія, 6 — живильний отвір, 7 — грудинна суглобова поверхня, 8 — грудинний кінець, 9 — втиснення реброво-ключичної зв’язки, 1Ö — конусоподібний горбок, 11 — акроміальний кінець

Функціональна роль ключиці дуже важлива — вона ніби відсуває плечовий суг­лоб від грудної клітки, забезпечуючи свободу рухів руки. Це підтверджується да­ними антропометричних досліджень. Так, ключиця неандертальців дуже тонка і ко­ротка, тоді як інші кістки великі, масивні.