Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Головний мозок
Нижня поверхня півкуль

Рельєф нижньої поверхні півкулі досить складний (мал. 243). Передні відділи ниж­ньої поверхні утворені лобовою часткою півкулі, позаду якої виступає скроневий полюс, а також містяться нижні поверхні скроневої і потиличної часток, які пере­ходять одна в одну без помітних границь.

На нижній поверхні лобової частки, дещо латеральніше і паралельно поздовжній щілині великого мозку, розміщена нюхова борозна (sulcus olfactorius). Знизу до неї прилягають нюхова цибулина і нюховий тракт, який переходить ззаду в нюховий трикутник, у ділянці якого видно присередню і бічну нюхові смужки (striae olfactoriae medialis et lateralis). Ділянка лобової частки між поздовжньою щілиною великого мо­зку і нюховою борозною отримала назву прямої закрутки (gyrus rectus). Поверхня лобової частки, що лежить латеральніше від нюхової борозни, розділена неглибоки­ми очноямковими борознами (sulci orbitales) на декілька варіабельних за формою, розмірами і розміщенням очноямкових закруток (gyri orbitales).

У задньому відділі нижньої поверхні півкулі добре видно колатеральну борозну (sulcus collateralis), яка міститься знизу від язикової закрутки на нижній поверхні поти­личної і скроневої часток, латерально від парагіпокампальної закрутки. Дещо спереду від переднього кінця колатеральної борозни розміщена нюхова борозна (sulcus rhinalis), яка відмежовує з латерального боку зігнутий кінець парагіпокампальної закрутки — гачок (uncus). Латеральніше колатеральної борозни лежить присередня потилично-скронева закрутка (gyrus occipitotemporalis medialis). Між цією закруткою і розташо­ваною ззовні від неї бічною потилично-скроневою закруткою (gyrus occipitotemporalis lateralis) міститься потилично-скронева борозна (sulcus occipitotemporalis). Межею між бічною потилично-скроневою і нижньою скроневою закрутками слугує не борозна, а нижньобічний край півкуль великого мозку.

Мал. 243. Основа (нижня поверхня) великого мозку (за Р. Д. Синельниковим)

Ряд відділів головного мозку, які розміщені на присередній та нижній поверхнях півкуль і є субстратом для формування таких загальних станів, як неспання, сон, емоції, мотивація поведінки й ін., виділяють під назвою «лімбічна система». Оскі­льки ці реакції сформувались у зв’язку з первинними функціями нюху (в філогене­зі), їх морфологічною основою є відділи мозку, які розвиваються із нижніх відділів мозкового міхура і належать до так званого нюхового мозку (rhinencephalon).

Лімбічну систему складають нюхова цибулина, нюховий тракт, нюховий трикутник, передня пронизана речовина, які розміщені на нижній поверхні ло­бової частки (периферичний відділ нюхового мозку), а також поясна і парагіпокампальна (разом з гачком) закрутки, зубчаста закрутка, гіпокамп (централь­ний відділ нюхового мозку) та деякі інші структури. Включення цих відділів мозку в лімбічну систему стало можливим у зв’язку із загальними рисами їхньої будови (і походження), наявністю взаємних зв’язків і подібністю функціональних реакцій.