Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Кістки та їх з'єднання
Класифікація суглобів

У зв’язку зі складністю будови синовіальних сполучень існують їх різноманітні класифікації, в основу яких покладено або структурні, або функціональні особли­вості суглобів.

Забудовою виділяють прості, складні, комбіновані та комплексні суглоби.

Простий суглоб (articulatio simplex) утворений лише двома суглобовими повер­хнями кісток (наприклад, плечовий, кульшовий).

Складний суглоб (articulatio composita) утворений трьома або більшою кількіс­тю суглобових поверхонь. Іноді складний суглоб складається з кількох самостій­них простих суглобів, що мають спільну суглобову капсулу (наприклад, ліктьо­вий суглоб).

Комбінованими суглобами називаються такі, які анатомічно цілком відокремле­ні, розташовані окремо, часом навіть далеко один від одного, але рухи в них завжди виконуються одночасно, і не може бути так, щоб один з них рухався, а другий за­лишався нерухомим. Прикладом можуть бути скронево-нижньощелепні суглоби — правий та лівий, які завжди рухаються одночасно.

Комплексні суглоби характеризуються наявністю у суглобовій порожнині диска або меніска. Диск ділить порожнину суглоба на два відділи (камери) і збільшує різ­номанітність рухів у ньому. Прикладом можуть служити грудинно-ключичний, скронево-нижньощелепний суглоби. Меніски вирівнюють неконгруентність кісток (наприклад, бічний та присередній меніски в колінному суглобі).

Ступінь рухомості в тому чи іншому суглобі залежить від особливостей його будови і, перш за все, від форми суглобових поверхонь. Форми суглобових повер­хонь дозволяють робити рухи навколо однієї, двох і трьох осей або колові рухи при перетинанні цих осей.

Функціонально суглоби поділяють на одноосьові, двоосьові та трьох­осьові (багатоосьові).

Залежно від форми суглобових поверхонь розрізняють такі суглоби: циліндричні, блокоподібні, гвинтоподібні, еліпсоподібні, виросткові, сідлоподі­бні, кулясті, плоскі та горіхоподібні.

У циліндричних, блокоподібних та гвинтоподібних за формою суглобах можли­ві рухи навколо однієї осі. За кількістю осей обертання їх називають одноосьовими.

Циліндричний суглоб (articulatio trochoidea) утворений суглобовими поверхнями, одна з яких за формою наближена до відрізка зовнішньої поверхні циліндра, а дру­га — до відрізка його внутрішньої поверхні (наприклад, дистальний та проксима­льний променево-ліктьові суглоби).

Блокоподібний суглоб (ginglymus) нагадує циліндричний суглоб, по колу сугло­бової поверхні якого проходить спрямовуюча борозна або гребінь; це виключає ко­взні рухи уздовж геометричної осі суглоба. Прикладами блокоподібних суглобів є міжфалангові Суглоби кисті. Різновидом блокоподібного суглоба є гвинтоподібний. Відмінність гвинта від блока в тому, що борозна розміщена не перпендикулярно осі, а по спіралі. Прикладом гвинтоподібного суглоба може служити плечо-ліктьовий суглоб.

В еліпсоподібних, виросткових та сідлоподібних суглобах можливі рухи навко­ло двох осей обертання. Їх називають двоосьовими.

Еліпсоподібний суглоб (articulatio ellipsoidea) утворений суглобовими поверхня­ми, які за формою наближені до відрізків еліпсоїда (наприклад, променево-зап’ястковий суглоб).

Виростковий суглоб (articulatio bicondylaris) за формою близький до блокоподібного та еліпсоподібного, однак, на відміну від першого, суглобова поверхня роз­міщується на виростку. Наприклад, колінний та атланто-потиличний суглоби.

Сідлоподібний суглоб (articulatio sellaris) утворений суглобовими поверхнями, які за формою нагадують два сідла. Прикладом може служити зап’ястково-п’ястковий суглоб великого пальця кисті.

У кулястих, горіхоподібних та плоских суглобах можливі рухи навколо трьох осей обертання. Їх називають трьохосьовими (багатоосьовими).

Кулястий суглоб (articulatio spheroidea) — найбільш рухливий суглоб. Суглобова поверхня однієї із з’єднуваних кісток за формою наближається до кулі, а другої — має відповідно вгнуту суглобову западину (наприклад, плечовий суглоб). До куляс­тих суглобів відносять також горіхоподібний або чашоподібний суглоб (articulatio cotylica), в якому головка кістки занурена в суглобову западину дуже глибоко. Прикладом горіхоподібного суглоба є кульшовий суглоб. Рухи в ньому здійсню­ються такі ж, як і в кулястому, але розмах їх значно менший.

Плоский суглоб (articulatio plana) має майже плоскі суглобові поверхні, які роз­глядають як поверхні кулі з дуже великим радіусом. Розмах і амплітуда рухів у та­ких суглобах незначні, вони можуть проявлятися лише у невеликому ковзанні одні­єї суглобової поверхні по іншій. Тому такі суглоби називають малорухомими. Наприклад, крижово-клубовий суглоб.

Як бачимо з вищевикладеного, різноманітність рухів у суглобах залежить від форми суглобових поверхонь. Що ж до розмаху руху, то він залежить, головним чином, від різниці в розмірі суглобових поверхонь. Чим більша різниця між розмі­ром суглобової поверхні головки і суглобової поверхні ямки, тим рух більший і ві­льніший, якщо його не обмежують ще деякі умови, як, наприклад, туго натягнута капсула і міцні зв’язки. Найрухоміший суглоб у людини — плечовий. У ньому є велика різниця між розмірами суглобових поверхонь, бо суглобова ямка маленька і неглибока, суглоб не має міцних зв’язок, які б обмежували рух, а капсула зовсім ві­льна, не натягнута міцно між кістками. Кульшовий суглоб, так само як і плечовий, теж трьохосьовий, але різниця між суглобовими поверхнями значно менша, капсу­ла туго натягнута, і в ній є міцні зв’язки. Тому і не можна в цьому суглобі робити такі вільні рухи, як у плечовому. Рухомість і різноманітність рухів у суглобах зале­жить також від індивідуальних, вікових та статевих особливостей людини, ступеня тренованості та ін. В ранньому дитячому віці суглоби розвиваються інтенсивно, кі­нцеве формування всіх елементів суглобів закінчується у віці 13 — 16 років. Рух­ливість суглобів більша у дітей і молодих людей, у жінок вона більша, ніж у чоло­віків. З віком рухливість зменшується, що зв’язано зі склерозуванням фіброзної мембрани і зв’язок, ослабленням м’язової активності. Найкращий засіб для досяг­нення великої рухливості суглобів і профілактики вікових змін — це постійні фізи­чні вправи.