Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Ефірні олії
Лікарські рослини та сировина, які місять похідні фенілпропану

ПЛОДИ АНІСУ — FRUCTUS ANISI VULGARIS АНІСОВА ОЛІЯ — OLEUM ANISI

Аніс звичайний (ганус) — Pimpinella anisum L , syn. Anisum vulgare Gaertn., род. селерові — Apiaceae

Анис обыкновенный; латинізована назва походить від pimpinella — середньовічна назва рослини неясної етимології; anisum від грецької назви рослини anison.

Рослина однорічна трав’яниста, опушена Стебло борозенчасте, вгорі розгалужене, заввишки 25-60 см.

Нижні листки довгочерешкові, округлонирковидні, глибокопилчасті; серединні — прості, перисті; верхні — тричіперисторозсічені. Квітки п’ятипелюсткові, дрібні, білі, в складних зонтиках. Плоди грушеподібні, трохи сплюснуті з боків двосім’янки, вкриті короткими волосками, при достиганні розпадаються на два маленьких напівплодики зеленкувато-сірого кольору. Смак плодів пряний, трохи солодкуватий, запах сильний, ароматний.

Поширення. Походить з Малої Азії. В Україні зустрічається як здичавіла, вирощують як ефіроолійну рослину.

Заготівля. Коли дозріє половина плодів, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок.

Хімічний склад сировини. Плоди анісу містять ефірну олію (до 6 %), до складу якої входить анетол (80-90 %), метилхавікол (10 %), анісовий альдегід, анісовий кетон і анісова кислота, а також жирну олію (28 %), білкові речовини, фурокумарини.

Class="center">

Біологічна дія та застосування. Препарати анісу мають відхаркувальні, протизапальні, антиспастичні, сечогінні та бактерицидні властивості. Плоди входять до складу грудного чаю та шлункового збору, анісова олія—до складу крапель нашатирно-анісових, грудного еліксиру, сухої мікстури від кашлю, протиаспіматичної мікстури за прописам Траскова, препаратів анітос, алталекс, стрепсілс-аригінал та ін.

ПЛОДИ ФЕНХЕЛЮ — FRUCTUS FOENICULI

ОЛІЯ ФЕНХЕЛЮ— OLEUM FOENICULI

Фенхель звичайний — Foeniculum vulgаre Mili, род. селерові — Apiaceae

Фенхель обыкновенный, укроп аптечный, укроп волошский; латинізована назва походить від зменшувальної назви foenum — сіно; vulgaris, -е — звичайний.

Рослина дворічна або багаторічна трав’яниста. Стебло розгалужене, заввишки 1-2 м. Листки чергові, піхвові; нижні — черешкові, 3-4-перисторозсічені на вузенькі лінійні часточки, верхні — майже сидячі. Суцвіття — складні зонтики на кінцях стебла і гілок. Квітки дрібні, віночок жовтий. У порівнянні з іншими зонтичними плоди великі, майже циліндричні, частіш за все трохи вигнуті двосім’янки завдовжки 4-Ю та завширшки 2-4 мм. Після достигання легко розпадаються на два напівплодики, козиний з яких має п’ять ребер: три — на опуклому боці і два — по боках, між якими помітні ефіроолійні канальці.

Поширення. Батьківщина фенхелю звичайного — країни Середземномор’я і Західної Азії. На території України його культивують як ефіроолійну, лікарську, пряносмакову рослину.

Заготівля. Рослину скошують, коли плоди в центральних зонтиках набудуть зеленкувато-буруватого забарвлення, а самі зонтики — сірувато-попелястого; досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок.

Хімічний склад сировини. Плоди містять ефірну олію (3

6,5 %), у складі якої є анетол (до 60 %), фенхон (10-12 %), метил-хавікол, а-пінен, а-феландрен, анісовий альдегід, анісова кислота. Крім того сировина містить жирну олію, білкові речовини, кумарин умбеліферон, Флавоноїди, кверцетин, кверцетин-3-арабінозид та ін.

Біологічна дія та застосування. Препарати фенхелю звичайного мають секретолітичні, спазмолітичні, вітрогінні та слабкі сечогінні властивості. Плоди входять до складу вітрогінного, проносного та заспокійливого чаїв; ефірна олія — до складу укропноі води, крапель алталекс, антиастматичної мікстури за прописом Траскрва.