ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

19. ГЕНЕТИКА БАКТЕРІЙ: ПОСТІЙНІСТЬ, ЗМІНА ТА ПЕРЕДАВАННЯ ОЗНАК

19.1. СИНТЕЗ БІЛКА ТА ГЕНЕТИЧНИЙ КОД

19.1.2. Реплікація ДНК

Яким чином зберігається спадкова інформація у процесі росту та розмноження клітин? Перед поділом клітин відбувається ідентична редуплікація, або реплікація генів. У 1957 р американські вчені М. Дельбрюк і Г.С. Стент запропонували три можливі механізми реплікації ДНК (рис. 19.1):

Рис. 19.1. Три теоретично можливі механізми реплікації ДНК: 1 — консервативний: 2 — дисперсний: 3 — напівконсеритивний.

Ліворуч — модель напівконсервативного способу реплікації ДНК

1) консервативний механізм — розкручування спіралі не відбувається, батьківська Подвійна спіраль служить матрицею для

синтезу двох нових ланцюгів. Дочірня подвійна спіраль будується повністю з нового матеріалу, н батьківська як така зберігається;

2) дисперсивний механізм — батьківська спіраль при подвоєнні на кожному півоберті розривається на безліч фрагментів. Синтез нових ланцюгів відбувається на фрагментах, які потім хрест-навхрест зливаються з відрізками нового матеріалу. У цьому разі кожний поліпептидний ланцюг повинен складатися з відрізків старого та нового матеріалу, які чергуються;

3)напівконсервативний механізм — батьківська подвійна спіраль розкручується, і на кожному полінуклеотидному ланцюгу утворюється новий комплементарний ланцюг. Отже, нова подвійна спіраль є «гібридом» старого та нового синтезованого ланцюга.

Подальші експериментальні дослідження з використанням радіоактивної мітки та аналітичного градієнтного центрифугування міченої ДНК у градієнті хлористого цезію підтвердили напів- консервативний Механізм реплікації ДНК.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.