БІОТЕХНОЛОГІЯ - Іншина Н.М. - 2009

РОЗДІЛ 3. КЛІТИННА ІНЖЕНЕРІЯ

Основні напрями клітинної інженерії рослин

Виділяють 3 напрями створення нових технологій на основі культивування клітин і тканин рослин:

1) одержання промисловим шляхом цінних біологічно активних речовин рослинного походження (токсини, регулятори росту, Алкалоїди, Стероїди, терпеноїди);

2) використання тканинних і клітинних культур для швидкого мікроклонального розмноження й оздоровлення рослин;

3) технології, пов’язані з генетичними маніпуляціями на тканинах, клітинах, ізольованих протопластах.

Лінії рослинних клітин є продуцентами корисних речовин. Вони здатні накопичувати цінні продукти в кілька разів більше, ніж самі рослини. Так, мутантні клітинні лінії раувольфії зміїної містять у 10 разів більше цінного для медицини алкалоїду аймаліну, ніж рослини. Створено штам клітин рути пахучої, який містить у 220 разів більше алкалоїду рутакридона, ніж дика рослина. Культивування рослинних клітин використовується у промислових масштабах для одержання фізіологічно активних сполук. Налагоджене виробництво біомаси женьшеню для потреб косметичної і медичної промисловості. Інший напрям клітинної інженерії — це Мікроклональне розмноження рослин на основі культури тканин. За допомогою цього методу з однієї клітини одержують від 10 тисяч до 1 млн рослин за рік. Методи клітинної інженерії дозволяють скоротити процес селекції з 10 - 12 до 3 - 4 років.

Перспективним способом виведення нових сортів є метод злиття клітин, що дозволяє отримувати гібриди, долаючи міжвидову несумісність. З допомогою методу злиття клітин отримано гібриди різних видів рослин: картоплі, томатів і тютюну; тютюну і картоплі; рапсу і турнепсу; тютюну і беладонни. На основі гібридів культурних і диких видів створюють нові сорти сільськогосподарських рослин.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.