Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Анатомія скелета тулуба
З'єднання крижа з куприком

Між верхівкою крижової кістки та основою куприкової кістки в молодому віці зна­ходиться крижово-куприковий суглоб (articulatio sacrococcygea), який з віком пере­творюється в симфіз. У жінок щілина крижово-куприкового симфізу більша, ніж у чоловіків. Це має практичне значення при пологах, оскільки дозволяє куприку зна­чно відхилятись назад і збільшувати передньозадній розмір виходу із таза. У людей похилого віку щілина у міжхребцевому диску зникає і симфіз перетворюється у си­нхондроз. У чоловіків він майже повністю костеніє.

Крижові та куприкові ріжки з’єднуються за допомогою синдесмозу (syndesmosis).

Крижово-куприкове з’єднання зміцнюється за допомогою наступних зв’язок.

1. Передня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum anterius) є продов­женням передньої поздовжньої зв’язки; складається з двох пучків, які конвергують і перехрещуються на передній поверхні куприка.

2. Глибока задня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygеum posterius profundum) є продовженням задньої поздовжньої зв’язки.

3. Поверхнева задня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygеum posterius superficiale) двома тяжами простягається від бічних країв крижового розтвору до задньої поверхні куприкової кістки (аналог жовтої зв’язки).

4. Бічна крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygеum laterale) йде від нижнього краю бічного крижового гребеня до рудимента поперечного відрост­ка першого куприкового хребця (аналог міжпоперечних зв’язок хребтового стовпа).