Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Остеологія, osteologia [вчення про кістки] - Загальна остеологія
Розвиток скелета

Виділяють три стадії розвитку скелета людини: сполучнотканинну (перетинчасту), хрящову та кісткову. У зародка людини довжиною 9 мм на 4-5 тижні внутрішньоутробного розвитку чітко видно передхрящові скупчення мезенхіми, які відповідають сполучнотканинній стадії розвитку. На 2-3 місяці внутрішньоутробного розвитку мезенхіма перетворюється на хрящову тканину, і Скелет зародка стає хрящовим. Виняток становлять лише кістки склепіння та ключиця, які не проходять хрящової стадії розвитку. У цей період починається процес окостеніння. Перші точки (ядра) окостеніння з’являються в щелепах та ключиці на 2 місяці розвитку. Протягом 2-4 місяців внутрішньоутробного розвитку закладається більшість первинних (діафізарних) точок окостеніння у діафізах трубчастих кісток. Вторинні епіфізарні точки окостеніння з’являються в кінці внутрішньоутробного періоду розвитку тільки в дистальному епіфізі стегнової та проксимальному епіфізі великогомілкової кістки. В епіфізах решти кісток точки окостеніння закладаються після народження дитини.

Всього в скелеті закладається близько 800 точок окостеніння, з яких 120 виникає у кістках черепа, 295 - у хребтовому стовпі, 101 - у ребрах і по 140 - у кістках верхніх і нижніх кінцівок (А. Андронеску, 1970). З початком статевого дозрівання кісткові елементи у кістках зрощуються, епіфізарні хрящі заміщаються кістковою тканиною. На 21-24 роках життя синостозування кісток закінчується і вони перестають рости у довжину. Розвиток скелета перебуває під безпосереднім впливом ендокринних залоз та нервової системи.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.