ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 10. ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ, або АНЕЛІДИ (Annelida)

4. Клас Малощетинкові черви, або Олігохети (Oiigochaeta)

До класу Малощетинкові черви, або Олігохети (Oiigochaeta) входять кільчасті черви з редукованими параподіями й зябрами. їх нараховують понад 5 000 видів (в Україні близько 200 видів).

Представниками класу Малощетинкові черви є в основному грунтові (дощовий черв’як, австралійський земляний черв’як) та прісноводні мешканці (трубковик).

Серед малощетинкових є карлики, довжина тіла яких дорівнює декільком міліметрам, але трапляються і справжні гіганти. Так, довжина австралійського земляного черв’яка, який зовні нагадує велику змію, може сягати 2,5 — 3 м. Розміри трубковиків варіюють від 0,3 см до 20 см.

Характерними ознаками малощетинкових червів є:

1) відсутність параподій, проте наявність нечисленних жорстких щетинок з боків тіла, за допомогою яких вони чіпляються за нерівності поверхні;

2) головний відділ розвинений слабо і позбавлений додаткових виростів (лопатей);

3) органи чуттів представлені дотиковими й світлочутливими клітинами по всій шкірі;

4) наявність пояска на кількох сегментах переднього кінця тіла;

5) дихання відбувається через шкіру;

6) гермафродитизм;

7) запліднення перехресне, внутрішнє;

8) яйця відкладають у кокон, що утворюється з речовини, яку виділяє поясок;

9) розвиток прямий;

10) добре виражена регенерація.

Типовим представником класу є дощовий черв’як. Довжина тіла становить від 15 до 20 см. Передній кінець тіла дощового черв’яка товстіший і гостріший за задній. Біля переднього кінця з черевного боку знаходиться рот. На задньому кінці тіла знаходиться анальний отвір. Забарвлення тіла бурувате. Зовні все тіло дощового черв’яка поділяється неглибокими перетяжками на членики (понад 160). На ділянці 31-33- го члеників знаходиться потовщення шкіри, багате на залози — поясок. Він має значення під час розмноження.

На тілі дощового черв’яка немає ні вусиків, ні лопатей, ні очей. Це пов’язано з тим, що він живе у грунті, прокладаючи у ньому багатокілометрові ходи. Ці ходи сприяють розпушуванню грунту, внаслідок чого газообмін коренів рослин покращується. На кожному членику тіла дощового черв’яка розташовані по чотири пари маленькі тверді та гострі щетинки, якими він чіпляється за частинки грунту. Щетинки спрямовані своїми кінчиками назад, що не перешкоджає рухатися дощовому черв’яку вперед.

Тіло дощового черв’яка вологе, вкрите слизом, який виділяють залози шкіри. Слиз перешкоджає висиханню шкіри і полегшує просувай-

ня в Грунті. Пересувається дощовий черв’як внаслідок почергових скорочень кільцевих та поздовжніх м’язів шкірно-м’язового мішка.

Кровоносна, травна, видільна та нервові системи дощового черв’яка типові для всіх кільчаків.

Органом дихання дощового черв’яка є поверхня шкіри. Проте на відміну від гідри кисень потрапляє не безпосередньо у клітини тіла, а спочатку проникає у багаточисельні кровоносні судини шкіри і кров’ю розноситься по тілу.

Дощові черви відіграють значну роль у природі (у процесах грунтоутворення), тому ці тварини підлягають охороні.