ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ-PLATHELMINTHES

КЛАС МОНОГЕНЕТИЧНІ СИСУНИ, АБО МОНОГЕНЕЇ, - MONOGENOIDEA

Представники класу (за різними даними - від 600 до 2,5 тис. видів) є в переважній більшості ектопаразитами холоднокровних тварин, здебільшого риб. Так, із 140 видів фауни України близько 100 паразитує на прісноводних і 35 - на морських рибах.

Довжина тіла - 0,03-20 мм, інколи - до 30 мм. Добре виражені органи фіксації, що є пристосуванням до зовнішнього паразитування. Так, на задньому кінці тіла є прикріпний диск із присосками, гачками, клапанами. На передньому кінці, де

знаходиться рот, розміщені 2-4 лопаті з присосками або залозами, що виділяють клейку речовину. Ці пристосування служать паразитам для фіксації на тілі жертви під час живлення. Видільний отвір у моногенетичних сисунів відкривається на передній частині тіла, тоді як у трематод - на задній. В іншому ж внутрішня будова їх подібна до такої в трематод.

Життєвий цикл моногеней відбувається без зміни хазяїв і без чергування поколінь. Із заплідненого яйця (моногенеї - гермафродити) розвивається личинка, яка деякий час вільно плаває за допомогою вієчок, потім прикріпляється до шкіри чи зябер риби (у цьому їй допомагають гачки, які є на задньому кінці тіла), де й закінчує свій метаморфоз. Так розвивається більшість моногеней, що паразитують на рибах.

Складніший життєвий цикл має жаб'ячий багатоуст (Polystomum integerrimum), статевозріла форма якого живе в сечовому міхурі жаби. Весною, коли в жаб відбувається ікрометання, багатоусти відкладають запліднені яйця, які через клоаку виходять у воду. Тут розвивається вкрита вієчками личинка, яка певний час плаває, а потім прикріплюється до зябер пуголовка (якщо цього не відбувається, вона гине). Тут у неї завершується метаморфоз: личинка перетворюється на дорослого черв’яка, який відкладає яйця. У личинок нового покоління цей процес не встигає завершитися, бо зябра в пуголовків заростають. Проте личинки не гинуть - вони мігрують з поверхні тіла в клоаку жаби, а звідти проникають до сечового міхура, де лише через 3 роки (одночасно із жабою) досягають статевої зрілості. Отже, у жаб’ячого багатоуста ектопаразитичні покоління змінюються ендопаразитичними (рис. 41).

До моногеней належить паразит зябер прісноводних коропових риб двійчак парадоксальний (Diplozoon paradoxum). Молоді особини двійчака живуть спочатку поодинці, згодом вони з’єднуються і зростаються таким чином, що чоловічі статеві протоки однієї особини відкриваються в жіночі протоки іншої, внаслідок чого забезпечується перехресне запліднення. Якщо молодий двійчак не зустрінеться з іншою особиною, він гине. Кожна особина має розміри не більше 0,5 см.

Моногенеї, паразитуючи на рибах, викликають їх масові захворювання і навіть загибель, особливо в умовах ставкового господарства. Так, на зябрах молоді коропів налічується понад 500 екземплярів дактилогіруса (Dactylogyrus vastator), розміри якого 1-2 мм. Живляться паразити слизом, епітелієм, рідше - кров’ю хазяїна, спричиняючи масову загибель риб.

Рис. 41. Життєвий цикл Polystomum integerrimum: паразит із сечового міхура жаби (а), яйце із зародком (б), личинка (в), зяброва форма паразита (г), незріла форма паразита з сечового міхура (б), пуголовок на початку (е) і в кінці метаморфозу (є):

1 — рот; 2 - глотка; 3 - середня кишка; 4 ~ сім’япровід; 5 - яєчник; 6 - сім’яник; 7 - сім’явиносний канал; 8 - присосок;

9 - гачки; 10 - жовтівники; 11 - жовтівникові протоки; 12 - оотип, що оточений тільцем Меліса; 13 - піхва;

14 - матка; 15 - статевий отвір; 16 - очі; 17 - пояски війок.