ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП РЕБРОПЛАВИ-CTENOPHORA

Будова і життєві функції

Тіло реброплавів прозоре, студенисте, здебільшого овальної форми, довжиною від 2 мм до 2,5 м. Рухаються вони за допомогою восьми рядів гребних пластинок, утворених із війок, що зрослися між собою. Містяться ці пластинки на потовщеннях, так званих ребрах (звідси походить українська назва цих тварин). Отже, реброплави все життя рухаються за допомогою видозмінених війок, тоді як у кишковопорожнинних цей спосіб руху властивий лише личинкам. Війки реброплавів, що мають довжину кілька міліметрів, - найдовші у тваринному царстві.

Більшість на нижньому боці тіла є рот. Цей полюс тіла має назву орального (від лат. os - род. в. oris - «рот»), а протилежний йому - аборального; на останьому знаходиться аборальний орган. Рот веде в ектодермальну глотку, що переходить в ентодермальний шлунок, від якого відходять канали гастроваскулярної системи. Є 8 радіальних екваторіальних каналів, з’єднаних із шлунком; вони відкриваються у 8 меридіальних каналів, що тягнуться паралельно поверхні тіла від аборального кінця до орального і закінчуються сліпо (відповідно до меридіальних каналів розміщені ребра із гребними пластинками). Мускулатура реброплавів розміщена в товщі мезоглеї і складається з поздовжніх і кільцевих волокон під епідермою, навколо глотки та шлунка, а також радіальних волокон, що тягнуться від шлунка до покривів. Найкраще розвинена мускулатура щупалець.

Від поверхні тіла відходять два розгалужені щупальця — органи захоплення їжі. їх розміри часто перевищують розміри тіла тварини в декілька разів. Щупальця втягуються в особливі порожнини - щупальцеві піхви. На щупальцях знаходяться клейкі клітини - колобласти (наявні лише в реброплавів), до них приклеюються дрібні тварини, що й стають поживою для ребро-плава (рис. 36).

Нервова система складається зі сплетіння нервових клітин, які під гребенями утворюють щільні тяжі, а на аборальному боці тіла - скупчення нервових клітин, ганглії. Аборальний орган реброплавів - це орган рівноваги. Встановлено також, що ці тварини здатні відрізняти світло від темряви, хоча світлочутливі органи в них не виявлені.

Рис. 36. Схема будови реброплава - загальна схема (а), поперечний розріз на рівні шлунка (б):

1 - аборальний орган; 2 - аборальний канал (акрогастер); 3 - щупальце; 4 - екваторіальні канали; 5 - піхва щупальця; 6 - меридіональні канали; 1 - глотка; 8 - рот; 9 - глотковий канал; 10 - гребні пластинки; 11 - шлунок.

У реброплавів добре розвинена водяниста мезоглея, розміщена між епі- та гастродермою, що робить їх прозорими. Більшість із них — безколірні, лише ряди гребних пластинок під час руху переливаються всіма кольорами райдуги.

Реброплави - гермафродити; розмножуються виключно статевим шляхом. Статеві органи - яєчники та сім'яники — розміщуються вздовж меридіальних каналів (усього є по 8 жіночих і чоловічих статевих залоз). Дозрілі статеві клітини потрапляють до меридіальних каналів (через розрив у стінці), а звідти через рот - у зовнішнє середовище, де й відбувається запліднення. Цікаво, що під час розвитку зародка, крім екто- і ендодерми, розвивається зачатковий шар мезодерми, з якого потім формуються клітини мезоглеї та м’язова вісь щупалець. Отже, у цих тварин уперше в еволюції спостерігається закладання третього шару клітин - мезодерми.

У Чорному морі поширена морська смородина, або плевробрахія (Pleurobrachia pileus), що живиться рачками і личинками риб. Розміри її - від 2 до 5 мм. Найбільшим серед реброплавів є венерин пояс (Cestus veneris). Він схожий на прозору стрічку до 2,5 м завдовжки і кількох сантиметрів завширшки.

Реброплави, живлячись зоопланктоном, конкурують із план- ктоноїдними рибами. Проте виявилось, що деякі з них, зокрема Beroe cucumis (поширений у північних морях), поїдають інших реброплавів, обмежуючи їх чисельність. Ним, у свою чергу, живляться риби (тріска, пікша), сцифоїдні медузи. Beroe cucumis, як і венерин пояс, належить до безщупальцевих реброплавів, їжу хапає широко розкритим ротом.

Серед реброплавів є й такі, що здатні повзати по дну. До них належать целоплана мечникова (Coeloplana metchnikowi) і ктеноплана ковалевського (Ctenoplana kowalewskii). У їх будові є спільні ознаки із плоскими червами, тому висловлювалась думка, що останні, зокрема турбелярії, походять від повзаючих реброплавів. Однак дослідженнями ряду вчених (австрійського Б. Гатчека, німецького Л. Граффа та російського В.М. Беклемішева) було доведено, що реброплави і турбелярії - дві самостійні групи, що розвинулися від спільного планулоподібного предка. А подібність між ними - зовнішня, конвергентна, пов’язана зі схожим способом життя.