ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина I.ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ, АБО НАЙПРОСТІШІ, -PROTOZOA

ТИП САРКОМАСТІГОФОРИ SARCOMASTIGOPHORA

ПІДТИП САРКОДОВІ-SARCODINA

НАДКЛАС ПРОМЕНЕНІЖКИ - ACTINOPODA

Налічує близько 8 тис. видів, переважна більшість яких населяє моря й океани з високою концентрацією солей і порівняно високою температурою води (тому вони майже зовсім відсутні в північних морях; немає їх і в опріснених Чорному та Азовському морях. Зустрічаються на різних глибинах (до 8 тис. м), хоча переважна більшість живе у верхніх шарах, входячи до складу планктону. Лише представники класу Сонцевики є мешканцями прісних водойм. Істотна ознака актинопод - наявність у них радіально розташованих нерозгалужених псевдоподій - аксоподій, усередині яких є опорна структура аксонема, що складається з пучків мікротрубочок і надає пружності псевдоподіям. Надклас включає 4 класи, 3 з яких об’єднуються загальною назвою радіолярії, або променяки.

Розміри - від 40-50 мкм до 1 мм. Характеризується великою різноманітністю форм, проте найпоширеніші кулясті радіолярії з численними аксоподіями у вигляді променів, що розходяться радіусами (рис. 13).

Для їх організації характерне пристосування до планктонного способу життя. Найістотніша ознака променяків - наявність центральної капсули, яка являє собою мембрану, що складається з органічної речовини й оточує центральну частину цитоплазми (ендоплазму) з одним або кількома ядрами і захищає їх. Позакапсулярна частина цитоплазми (ектоплазма) сполучається з центральною за допомогою численних дрібних пор та одного великого отвору. У ній міститься велика кількість вакуоль і різноманітні включення - слиз, краплі жиру, що зменшує масу тваринок. У багатьох радіолярій у цитоплазмі поселяються у великій кількості водорості-симбіонти - зоохлорели та 300-ксантели. Вони знаходять тут захист і одержують вуглекислий газ, забезпечуючи радіолярій киснем. У більшості променяків є скелет із кремнезему та сірчанокислого стронцію з численними виростами, що збільшує поверхню їхнього тіла і забезпечує ширяння у воді. Скелети радіолярій найрізноманітніші за формою, відзначаються витонченістю та красою. Більшість радіолярій плаває у воді пасивно, живлячись водоростями та іншими найпростішими, яких вони виловлюють сіткою з переплетених філоподій. Розмножуються переважно безстатевим способом, поділом надвоє. У багатьох виявлено статеве розмноження - копуляцію.

Рис. 13. Радіолярія акантометра:

1 - голки скелета; 2 — псевдоподії; 3 - мускульні волоконця (міоне- ми); 4 - позакапсулярна плазма;

5 - внутрішньокапсулярна плазма; 6 - ядра.

Типові представники: акантометра (Acanthometra elastica); аулаканта (Aulacantha scolymantha); мінливий костанідіум (Costanidium variabile) та інші.

Із черепашок радіолярій утворюється радіолярний мул, що з часом перетворюється в осадові гірські породи - радіолярити: кремнисті глини та сланці, трепел, опали, халцедони, яшми.