ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина I.ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ, АБО НАЙПРОСТІШІ, -PROTOZOA

ТИП САРКОМАСТІГОФОРИ SARCOMASTIGOPHORA

ПІДТИП САРКОДОВІ-SARCODINA

Об’єднує 8-10 тис. видів, близько 80% яких населяють моря і прісні водойми. Є паразитичні форми. Характерні особливості саркодових: 1) тіло вкрите тоненькою цитоплазматичною мембраною, тому вони легко змінюють форму. У деяких є псевдохітинова черепашка, просякнута карбонатом кальцію або кремнеземом; 2) рухаються і хапають здобич за допомогою псевдоніжок (псевдоподій): у вигляді лопатей (лобоподій), ниткоподібних (філоподій), променеподібних (аксоподій).

Ділиться на два надкласи: 1. Корененіжки (Rhizopoda); 2. Промененіжки (Actinopoda).

Представники надкласу Корененіжки мають рухомі псевдоподії - (лобоподії та філоподії). До цього надкласу належить клас Справжні амеби (Lоbоsеа) з підкласами Голі та Черепашкові амеби.

До підкласу Голі амеби (Gymnamoebia) належать представники, які не мають черепашки та скелетних утворень. Єдиною структурою, що відокремлює тіло голих амеб від зовнішнього середовища є клітинна мембрана - плазмалема. Населяють здебільшого прісні (рідше - солоні) водойми, деякі - ґрунт; є серед них паразитичні форми. Форма тіла непостійна; розміри - від 10-15 мкм до 2-3 мм. Переміщуються і захоплюють їжу за допомогою псевдоніжок. Ядро здебільшого одне, іноді трапляються двоядерні форми (Pelomyxa).

Розмножуються поділом надвоє. Живляться бактеріями, одноклітинними водоростями, мікроскопічними тваринками. Перетравлення їжі відбувається в травних вакуолях, яких буває декілька. Неперетравлені рештки викидаються назовні в будь-якій частині клітини. У прісноводних форм є пульсуючі вакуолі. За несприятливих умов амеби інцистуються; у такому стані можуть перебувати тривалий час (місяцями).

Типовим представником є амеба протей (Amoeba proteus) (рис. 9), яка населяє стоячі водойми з гниючими рослинними рештками. Розміри - 0,2-0,7 мм; форма тіла постійно змінюється (гр. amoibaios - «мінливий»). Поживу обволікає цитоплазмою; сюди з ендоплазми надходять травні ферменти, що розщеплюють білки, жири та вуглеводи, і відбувається перетравлення їжі. Такий тип травлення має назву внутрішньоклітинного, або фагоцитозу. Рідкі продукти травлення надходять в ендоплазму, а вакуоля з неперетравленими рештками викидається назовні в будь- якій частині клітини. Живиться мікроскопічними водоростями, дрібними тваринками, а також детритом (лат. detritus - «перетертий») - дрібними часточками органічної речовини. У середовищі, багатому на розчинені у воді поживні речовини, у амеби спостерігається утворення тоненьких трубочок із канальцями, якими вона ніби «п’є» поживну рідину. Цікаво, що в протеуса спостерігається позитивний вібротаксис - реакція на коливання в 50 Гц (саме з частотою від 40 до 60 Гц коливаються війки в інфузорій, якими живиться амеба).

У кишечнику людини і тварин живе велика кількість амеб. Так, дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica), живучи в товстих кишках людини, звичайно живиться бактеріальною флорою. У такому випадку вона, як і Entamoeba coli, є коменсалом і шкоди людині не завдає. Але за певних умов дизентерійна амеба проникає під слизову оболонку кишки і починає живитися червоними кров’яними тільцями (стає паразитом), викликаючи захворювання, що має назву амебіоз, або амебна дизентерія. Уперше дизентерійну амебу в 1875 р. виявив російський учений Ф.О. Леш. Живлячись еритроцитами, вона спричинює утворення виразок, що кровоточать. Її цисти у великій кількості виносяться назовні разом із випорожненнями хворої людини і розсіюються в навколишньому середовищі. Зараження цистами відбувається через брудні руки, некип’ячену воду, немиті овочі та фрукти. Тому для профілактики захворювання на амебіоз великого значення набуває дотримання особистої гігієни.

Рис. 9. Амеба протей:

1 - ектоплазма; 2 - травна вакуоля; 3 - ендоплазма; 4 - скоротлива вакуоля; 5 - ядро.

Підклас Черепашкові амеби (Testacea-lоbоsіа) об’єднує одноклітинних, тіло яких укрите однокамерною черепашкою, утвореною з органічних речовин чи з піщинок, склеєних виділеннями цитоплазми. У черепашці є отвір (вустя), через який виходять назовні псевдоподії. Розміри - від 50 до 150 мкм. Розмножуються поділом, причому одна з новоутворених амеб залишається під старою черепашкою, а навколо другої утворюється нова. Живляться шляхом фагоцитозу. Входять до складу бентосу прісних водойм (окремі водяться в лиманах); поширені також у торфових болотах, вологих сфагнових мохах та в ґрунті прибережної зони.

Мешканцями наших водойм є арцела (Arcella vulgaris), черепашка якої має форму блюдечка, дифлюгія (Difflugia) (рис. 10), що має черепашку грушоподібної форми. Їх можна знайти у ставках, канавах, болотах у придонному шарі чи на підводних рослинах.