ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ ТВАРИН

Охорона тваринного світу

Серед антропогенних факторів значну позитивну роль відіграють природоохоронні. Охорона тварин - сукупність міжнародних, державних і регіональних господарсько-адміністративних і громадських заходів, спрямованих на збереження популяційно-видового складу і підтримання чисельності тварин на рівні, який забезпечує їх існування.

Зусиллями окремих держав неможливо раціонально використовувати і зберігати природні ресурси морів і океанів, рік, мігруючих риб, птахів, морських ссавців. Збереження генофонду тварин планети потребує колективних зусиль усіх країн, координації державної і громадської діяльності в розв’язанні загальносвітових екологічних проблем. Склалися основні форми такого співробітництва: діяльність міжнародних природоохоронних організацій, двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди. Основним інтернаціональним органом, що розв’язує питання охорони природи у світовому масштабі, є Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП), створена в 1948 році. Комісією з рідкісних і зникаючих видів при МСОП було видано міжнародну Червону книгу (вперше надрукована в 1963 р.). Червона книга періодично поповнюється новими даними. Вийшли такі томи цієї книги: «Ссавці» (310 видів), «Птахи» (320 видів), «Земноводні й плазуни» (162 види), «Риби» (40 видів). Червона книга МСОП охоплює тваринний світ у глобальному масштабі і містить рекомендації щодо охорони, адресовані країнам і урядам, на території яких склалася загрозлива для тварин ситуація. До Червоних книг МСОП видаються «Чорні списки», що включають види і підвиди тварин, які вимерли за період з 1600 р. і до наших днів.

Міжнародна організація Всесвітній фонд охорони природи (ВФОП) розробляє і здійснює заходи щодо збереження рідкісних і зникаючих видів тварин (наприклад, разом з урядом Індії проводиться операція «Тигр» для збереження бенгальського тигра). Створено Міжнародну раду захисту птахів, Міжнародне бюро з вивчення водоплавних птахів, Міжнародну раду з полювання й охорони дичини та ін. У роботі ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) бере участь і Україна. Ця міжнародна організація покликана сприяти розв’язанню ключових проблем сучасності і насамперед збереження миру й самого життя на Землі - найціннішого дару навколишнього середовища.

За участю України укладено ряд міжнародних угод: конвенції про водно-болотні угіддя, що має значення, головним чином, для охорони середовища існування водоплавних і навколоводних птахів (1971); про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі (1979); про збереження мігруючих видів диких тварин (1979); про захист Чорного моря від забруднення (1992); про охорону біологічного різноманіття (1994); Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995).

Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (2000) передбачається співробітництво України з такими державами, як Польща, Румунія, Словаччина, Росія, Білорусь, Молдова в галузі створення спільних транскордонних природоохоронних об’єктів - біосферних і природних заповідників, національних парків - з метою формування національної та Всеєвропейської екологічних мереж.

Проблеми охорони природи в цілому і тваринного світу зокрема регламентуються в Україні цілим рядом законодавчих актів, серед яких першочергове значення мають Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1992), «Про природно-заповідний фонд України» (1992), «Про тваринний світ» (2002), «Про Червону книгу України» (2002) тощо. Серед завдань законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища відмічаються, зокрема, такі, як запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

У 1976 р. в Україні було засновано Червону книгу (її перше видання з’явилося в 1980 р.), до якої занесено видів тварин: ссавців - 29, птахів - 28, плазунів - 6, земноводних - 4, комах - 18. А список тварин, що занесені до другого видання Червоної книги України (1994 р.), налічує вже 382 види. Всього ж фауна України нараховує майже 45 тис. видів. Такі види тварин з української Червоної книги, як хохуля, тюлень білочеревий, зубр, пелікан кучерявий, орлан-білохвіст, сапсан, осетер атлантичний та ін., занесені й до Міжнародної Червоної книги. У Законі «Про Червону книгу України» вказується, що об’єкти Червоної книги можуть належати (відповідно до форм власності) державі, комунальним підприємствам, а також бути приватною власністю юридичних чи фізичних осіб.

З метою збереження рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги, а також видів, відтворення яких у природних умовах неможливе, місцеві органи влади, спеціально уповноважені державні органи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів зобов’язані вживати необхідних заходів щодо забезпечення охорони зазначених видів тварин, поліпшення середовища їх перебування, створення належних умов для їх розмноження або розведення та розселення.

Для збереження і використання тварин у народному господарстві важливе значення має Закон України «Про тваринний світ». У преамбулі до Закону зазначається, що тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. У статті 2 Закону зазначено, що об’єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності, однак вони знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

У Законі (стаття 9) сформульовано основні вимоги та принципи охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, серед яких слід особливо виділити такі:

✵ збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

✵ недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

✵ збереження цілісності природних угруповань тварин;

✵ додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

✵ раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

✵ регулювання чисельності тварин в інтересах охорони здоров’я населення і запобігання заподіянню шкоди довкіллю, господарській та іншій діяльності.

У Законі наголошується, що громадяни зобов’язані:

✵ охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;

✵ сприяти відтворенню відновлюваних об’єктів тваринного світу (стаття 10).

Закон націлює на вивчення тварин без вилучення їх із природи, що також сприятиме збереженню тваринного світу. Стаття 28 Закону допускає вилучення з природного середовища об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях тільки з дозволу спеціально уповноважених державних органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

На даному етапі використання тваринного світу спостерігається перехід від чистого промислу до елементів господарювання (розведення диких тварин на фермах, в інкубаторах, рибозаводах з метою випуску їх у природу; одомашнення; спорудження переходів для наземних тварин, рибопідйомників - для риб; підгодівля тварин узимку; захист від хижаків та ін.).

Збагаченню фауни сприяють акліматизація (пристосування тварин до нових умов середовища, до нових біоценозів) і реакліматизація (переселення видів у місця, де вони раніше жили, але з різних причин зникли).

Успішно здійснено акліматизацію тварин, завезених з інших країн: ондатри, нутрії, американської норки, єнотовидного собаки та ін. Реакліматизація сприяє збільшенню чисельності бобрів, плямистих оленів, фазанів, сірих куріпок та інших тварин.

Охороні тварин сприяє й комплекс біотехнічних заходів: штучне розведення дичини, підгодівля тварин, боротьба з паразитами тощо.

Велику роль в охороні тваринного світу відіграє громадськість: товариства мисливців та рибалок, громадські інспектори, молодіжні пости і т.п. Багато добрих справ з охорони тварин на рахунку шкільних лісництв та заказників, товариств юних натуралістів, «блакитних» патрулів.

Запитання і завдання.

1. На які групи поділяються тварини залежно від існування в різних частинах біосфери?

2. Які групи факторів навколишнього середовища впливають на тварин? Як тварини адаптуються до їхнього впливу?

3. Які існують форми міжвидових і внутрішньовидових зв’язків тварин?

4. Дайте характеристику однієї з місцевих популяцій тварин (статеву, вікову, просторову); на основі даних мисливського господарства простежте динаміку чисельності популяції одного з промислових видів.

5. Наведіть приклади позитивного і негативного впливу на тварин антропогенних факторів.

6. Назвіть заходи, спрямовані на охорону тваринного світу. 7. Опрацюйте Закони України «Про тваринний світ» (2002) та «Про Червону книгу України» (2002).