ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ΧΟΡΔΟΒΙ - CHORDATA

Загальна характеристика

Незважаючи на велику різноманітність, представники типу мають ряд спільних істотних ознак:

1. У них є хорда (рис. 156) (з чим пов’язана назва типу), яка відіграє роль внутрішнього скелета і являє собою пружний стержень із сильно вакуолізованих клітин, оточений сполучнотканинною оболонкою. У нижчих хордових хорда функціонує протягом усього життя; у вищих - лише під час ембріонального розвитку (пізніше вона заміщується хребтом). Розвиток внутрішнього опорного скелета - важлива прогресивна ознака. Завдяки йому підвищилась інтенсивність руху і збільшилася загальна рухливість цих тварин.

Рис. 156. Загальна схема будови хордової тварини:

1 - хорда; 2 - нервова трубка; З - травна трубка; 4 - ротовий отвір; 5 - анальний отвір; 6 - зяброзі щілини, 7 - серце.

2. Центральна нервова система представлена нервовою трубкою, яка розташована на спинному боці, що має порожнину - невроцель. У хребетних нервова трубка диференціюється на головний та спинний мозок. Кількість нервових клітин головного мозку величезна і неодинакова у представників різних класів (у ссавців, наприклад, їх більше мільярда). Разом із рецепторами та нервами вони збирають, передають і переробляють інформацію про стан організму і навколишнього середовища, формують і передають команди, за якими здійснюються реакції-відповіді організму. Прогресивний розвиток головного мозку і здатність до утворення умовних рефлексів забезпечують можливість пристосування цих тварин до змін навколишнього середовища.

3. Передній відділ кишок - глотка - має зяброві щілини. У водних хребетних на перегородках між зябровими щілинами розвиваються зябра. У наземних хребетних вони наявні лише у зародків, проте швидко заростають. Специфічні органи повітряного дихання - легені - розвиваються як парні випини на черевному боці глотки. З удосконаленням органів дихання пов’язане підвищення рівня окислювальних процесів та загальної енергії життєдіяльності. У нижчих хордових це досягається за рахунок збільшення розмірів глотки і кількості зябрових щілин. У риб унаслідок появи зябер різко зростає поверхня дотику капілярів із водою, що забезпечує швидке вилучення кисню з навколишнього середовища. Завдяки переходу до дихання атмосферним повітрям за допомогою легенів хордові заселили сушу.

4. Центральний орган кровоносної системи - серце - розташоване на черевному боці тіла. Виникнення характерної для хордових замкненої кровоносної системи із пульсуючим органом - серцем - посилило активну регуляцію і стабільність внутрішнього середовища організму.

Ці ознаки прогресивної організації забезпечили хордовим широке розселення в біосфері: вони населяють моря й океани, прісні водойми, сушу - від тропіків до високих широт Арктики та Антарктиди, ґрунт, повітряне середовище.

Хордові мають спільні ознаки і з тваринами інших типів. Це вториннороті, двобічносиметричні тварини, для яких характерна вторинна порожнина тіла — целом. У них спостерігається метамерне розташування деяких систем органів, особливо на ранніх стадіях розвитку зародку.

Предкову групу і час виникнення хордових точно не встановлено, оскільки предки цих тварин не мали твердого скелета і не збереглися у викопному стані.