ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROPODA)

ПІДТИП ХЕЛІЦЕРОВІ (СНЕLIСЕRАТА)

ДОПОВНЕННЯ ДО ТИПУ ARTHROPODA

КЛАС МОРСЬКІ ПАВУКИ (PANTOPОDА)

До цього класу належать виключно морські членистоногі, що стоять, незважаючи на свою зовнішню схожість на павуків, цілком окремо серед інших членистоногих.

Відомо понад 640 видів, більшість із них — мешканці субліторалі (частина морського дна завглибшки до 200 м, яка завжди вкрита водою) океанів і морів із нормальною солоністю води, але частину видів знайдено й на великих глибинах (до 5000—7000 м). У сильно опріснених морях пантоподи відсутні. У Чорному морі знайдено сім видів, найбільш поширені CalipaUene phantoma, біля берегів Криму — Таnystylum conirostre.

Довжина тіла (без ніг) становить від 0,8 до 18 мм. Воно складається з короткого тулуба, який поділяється на головогруди та рудиментарне черевце. До головогрудей спереду при- членований так званий хоботок, а по боках — частіше чотири, рідше п'ять або шість пар ходильних ніг (рис. 206). Довжина ніг часто в 10—20 разів більша за довжину тулуба, й здається, що тварина складається із самих тільки ніг (звідси й латинська назва, запозичена з грецької: пан —усе, под — нога).

Рис. 206. Морські павуки:

а - Nymphon distensum; б - Decaiopoda australis; 1 - пальпи; 2 - хеліфорп; 3 - хоботок; 4 - ходильні ноги; 5 - головогруди; 6 - черевце

Хоботок, як правило, циліндричний або яйцеподібний, спрямований уперед, проте в деяких видів він підігнутий на черевну сторону і спрямований униз та назад.

Головогруди складаються) - 7—9 сегментів. Чотири сегменти зливаються між собою, утворюючи головний, або очний відділ, інші можуть бути або відокремленими, або зростатися між собою та головним відділом.

Від переднього краю тулуба над основою хоботка відходить перша пара кінцівок, так звані хеліфори, позаду них зразу ж розташована друга пара — пальни. На черевній стороні хоботка розташована третя пара кінцівок — яйценосні ніжки. Хеліфори складаються з 2—3 члеників і закінчуються клішнею; пальпи 5—10-членикові, яйценосні ніжки, як правило, 10-членикові. Ці три пари кінцівок значно коротші, ніж ходильні ноги, й у русі участі не беруть. У деяких видів хеліфори, пальпи та яйценосні ніжки більш-менш редуковані (зменшена кількість члеників) або зовсім зникають (найчастіше хеліфори).

До задньої частини головного відділу та до всіх інших сегментів причленовані ходильні ноги, що мають однакову будову й закінчуються одним кігтиком, або у багатьох видів — ще з одним чи двома додатковими кігтиками.

Цікаво зазначити, що розміри та форма тіла у пантопрд змінюються залежної від площин, на якій вони живуть. На мілководді, як правило, мешкають види, що мають коротке компактне тіло та короткі ноги. Глибоководні види мають довгі тонкі ноги й здатні плавати та деякий час ширяти в товщі води. Більш того, дорослі особини деяких видів, наприклад роду Nymphon, які мешкають на мулкому дні у відкритому морі, вдвоє більші, ніж ті, що живуть у прибережній зоні.

Тіло пантопод, що має, особливо в мілководних форм, численні шишкоподібні та горбкоподібні вирости, вкрите хітиновою кутикулою.

Ротовий отвір міститься на кінчику хоботка, всередині якого знаходиться велика мускуляста глотка, що діє як насос. У її задній половині є складна система кутикулярних щетинко- та волосоподібних виростів, котрі подрібнюють та проціджують їжу (рис. 207).

Рис. 207. Поздовжній зріз через хоботок морськоп і павука Phoxichilus vulgaris:

а - хоботок із цідильним апаратом; б - ділянка цідильного апарата

Тверді частинки, що після цього залишаються, викидаються через ротовий отвір.

Середня кишка коротка, але має бічні вирости (дивертикули), які заходять майже в усі кінцівки, завдяки чому значно збільшується поверхня кишки. Задня кишка відкривається на кінці редукованого черевця. Спеціальні органи виділення відсутні.

Живляться пантоподи в дорослому стані м'якими тканинами багатьох морських безхребетних — гідроїдними та кораловими поліпами, медузами, губками, моховатками тощо,

Своїми кігтиками та хеліфорами морські павуки чіпляються до тіла жертви, наприклад колонії гідроїдних поліпів, розшукують гідранта й, зануривши в нього хобот, висисають.

Кровоносна система незамкнена, представлена U-подібно зігнутою трубкою, що виконує роль серця, та системою лакун. Гемолімфа безбарвна.

Нервова система представлена над- і підглотковим гангліями, з'єднаними між собою конекгивами, й черевним нервовим ланцюжком. У деяких видів пантопод спостерігається гангліїв черевного ланцюжка. Своєрідну будову має частина нервової системи, що міститься в хоботку: на його передньому кінці є нервове кільце з трьома і англіозними потовщеннями, які з'єднані трьома нервовими корінцями з мозком. Від кільця вздовж глотки тягнеться нервове плетиво.

Органи чуття розвинені слабо. Є чотири примітивні вічка, що містяться на особливому непарному горбку на спинній стороні передньої ділянки тулуба. За своєю будовою вони близькі до наупліальних очей ракоподібних. За допомогою очей пантоподи здатні лише розрізняти напрямок світла. У глибоководних форм очі іноді зникають. По всьому тілу пантопод розкидані численні чутливі волоски та щетинки.

Пантоподи роздільностатеві. Часто спостерігається статевий диморфізм, зокрема в будові яйценосних ніжок. Гонади закладаються по боках кишки, але потім відростки статевих залоз розміщуються у потовщених сегментах 4—7 пар ніг. Усередині ніг і дозрівають статеві продукти, які виводяться назовні через отвори на другому членику всіх або частини пар ніг. Яйця, відкладені самицями, намотуються самцями на яйценосні ніжки й склеюються виділеннями особливих клейких залоз у тільні муфти.

В них формуються личинки, які мають коротеньке тіло з хоботком, тричлениковими хеліфорами та двома парами також три- членикових кінцівок.

Рис. 208. Личинка пангоподи Chaetonymphon

Серце й статеві залози в личинки відсутні, зате є провізорні (личинкові) органи, наприклад двоклітинні або багатоклітинні павутинні залози, що лежать в основному членику хеліфор; їхні протоки відкриваються саме тут, на кінці порожнистого шипа. Секрет залоз у вигляді нитки, що твердне у воді, іноді слугує личинкам для прикріплення до муфти або безпосередньо до яйценосних ніжок самця, де вони залишаються до кінця метаморфозу. Але в більшості морських павуків личинка залишає самця й переходить до паразитичного способу життя, прикріплюючись до хазяїна за допомогою секрета тих самих залоз. У цих личинок відомі також різкі пристосування для легкого проколювання стінок тіла хазяїна.

Личинки паразитують на гідроїдних поліпах, актиніях, у мантійній порожнині двостулкових молюсків. Молодь Decachela dogieli розвивається на амбулакральних борозенках морських зірок. Деякі личинки ведуть ендопаразитичний спосіб життя всередині гастральної порожнини гідроїдів (роди Phoxichilidium та Anoplodactylus). Під час линяння вони втрачають другу та третю пари кінцівок, і личинка легко проходить крізь ротовий отвір гідроїда в його гастральну порожнину. Тут личинка росте, проте відновлені кінцівки міцно притискуються до тіла, і тварина має вигляд щільної грудочки.