ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ПРОТИСТИ - PROTISTA

НАЙПРОСТІШІ (PROTOZOA)

АЛЬВЕОЛАТИ

ТИП ВІЙКОНОСНІ, або ІНФУЗОРІЇ (CILIOPHORA)

КЛАС КІНЕТОФРАГМІНОФОРЕЇ (KINETOFRAGMINOPHOREA)

Інфузорії, тіло яких рівномірно вкрите війками. Мембранели навколо цитостома відсутні, але розташовані навколо нього війки розвинені краще, ніж на інших частинах клітини. Цитостом розташований на передньому кінці клітини або зміщений на її бічну поверхню, у багатьох видів навколо нього розвинений паличковий апарат.

До цього класу належать як вільноживучі види, так і коменсали й паразити. Серед них чимало хижих, наприклад, представник ряду Годороті (Gymnostomatida) - дидиній (Didinium nasutum) - невелика (110-150 мкм) прісноводна інфузорія з двома поясками війок і хоботоподібним переднім кінцем, на якому розташований цитостом. Дидиній полює переважно на інфузорій-туфельок, які за розмірами перевищують його. Він руйнує покриви жертви ферментами, які виділяє через хоботок, і заковтує її завдяки паличковому апарату в цитоплазмі цитостома (рис. 34).

Ряд Трихостоматндн, або Волосинкороті (Trichostomatida) - вільноживучі інфузорії, які мешкають у ґрунті або водоймах, серед них є й паразитичні види. Цитостом у них розташований у заглибині, оточеній війками. Вони живляться переважно бактеріями. У людини та свиней у кишечнику зустрічається Balantidium coli (рис. 38). Хоч ця інфузорія живиться вмістом кишечнику, вона може руйнувати його слизову оболонку й поглинати еритроцити, викликаючи захворювання - балантидіоз.

Рис. 38. Balantidium coli (з Полянського)

У рубці жуйних парнокопитних і кишечнику коней у величезній кількості мешкають інфузорії з ряду Ентодинієморфні (Entodiniomorpha). Для них характерним є ускладнення цитоскелета у вигляді целюлозних пластинок і виростів тіла, які надають їм примхливої форми. Крім звичайних війок, у них часто утворюються цири. Живляться вони переважно бактеріями та клітковиною, сприяючи травленню хазяїна, але й самі стають для нього джерелом незамінних амінокислот, оскільки темпи їхнього розмноження є дуже високими, й вони швидко відновлюють свою чисельність. Представниками цього ряду є Entodinium, Ophryoscolex (рис. 39). Ентодиніоморфи не справляють помітного впливу на хазяїв; у тварин, позбавлених цих інфузорій, не спостерігається будь-яких змін у травленні та інших фізіологічних процесах.

Рис. 39. Ophryoscolex caudatus (з Полянського):

1 - мікронуклеус; 2 - макронуклеус; 3 - навколоротова зона мембранел; 4 - скоротлива вакуоля; 5 - війки; 6 - скелетні пластинки

До ряду Сисні інфузорії (Suctorida) належать сидячі хижаки, які не мають рота й полюють за допомогою сисних щупалець (рис. 35). Це одиночні форми. Щупальця слугують своєрідним ловецьким апаратом. По осі щупальця проходить аксонема з мікротрубочок, а на її кінці є розширення - голівка, на поверхні якої містяться численні токсицисти. При контакті голівки щупальця зі здобиччю токсицисти пробивають її мембрану й викидають у клітину жертви свій токсичний вміст. Потім, за рахунок роботи мікротрубочок аксонеми, фрагмент мембрани жертви разом із фрагментом цитоплазми втягується всередину щупальця. Біля основи щупальця формується маленька травна вакуоля. Послідовність таких дій забезпечує поступове з'їдання й "всмоктування" жертви, а залишок її мембрани й рештки відкидаються.

Сисні інфузорії розмножуються зовнішнім або внутрішнім брунькуванням, унаслідок чого з’являється вкрита війками бродіжка. Вона деякий час плаває, а згодом прикріплюється до субстрату, втрачає війки й перетворюється на дорослу особину. Статевий процес проходить шляхом ізогамної (коли об'єднуються дві однакові клітини) або анізогамної (коли формується схожий на бродяжку мікрокон’югант, який проникає у прикріплену клітину через щупальце) кон'югації.

У прісних водоймах поширені види роду Sphaerophrya. Деякі, на приклад Allantosoma, живуть як симбіонти в кишечнику коней.

До цього класу належать також коменсали й паразити безхребет них. Так, види ряду Хонотрихіди (Chono trichi da) оселяються на зябрах рачків-бокогілавів, а представники ряду Апостоматиди (Apostomatida) - у кишечнику ракоподібних, кільчастих червів і кишковопорожнинних, де споживають їжу хазяїв, але більшість видів апостомат є паразитами. Вони живуть під кутикулою ракоподібних, де перебувають на стадії цисти. Під час линяння хазяїна вони виходять із цист і починають живитись линяльною рідиною, яка утворюється між старою й новою кутикулою. Під час линяння вони й розселяються. Деякі ж види здатні роз'їдати кутикулу хазяїна дією особливих ферментів і живитись у період між линяннями хазяїна або прикріплюватись до його секреторних щетинок і живитись через них тією самою линяльною рідиною. Ці види є найбільш патогенними. Існують види, що паразитують у гонадах головоногих.