Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина IІ. Спеціальна мікробіологія

ВІРУСИ

ВІРУС НАТУРАЛЬНОЇ ВІСПИ

Збудник натуральної віспи належить до родини Poxviridae (не плутати з вірусом вітряної віспи, який відносять до вірусів герпесу).

Натуральна віспа — це особливо небезпечна інфекція, про яку згадується ще в Біблії. Страшні епідемії цієї хвороби впродовж усієї історії людства забрали мільйони життів. Завдяки щепленням ця інфекція була ліквідована на початку 70-х років у всьому світі. Але збудник існує, тому необхідно знати його властивості.

Віріон має найбільші з усіх відомих вірусів розміри (до 450 нм). Це один із найбільш високоорганізованих вірусів, за деякими структурними особливостями він наближається до бактерій. Вірус має форму цеглини (вірус вітряної віспи — форму ікосаедра). Віріон має капсид, суперкапсид з трубчастими шипами та нуклеоїд гантелеподібної форми. Містить дволанцюгову ДНК.

Культивується в курячих ембріонах, первинно трипсинизованих перещеплюваних клітинах людини, мавпи, вівці тощо. Розмножується в цитоплазмі клітини хазяїна. Виявляє специфічну цитопатичну дію (вірус вітряної віспи не культивується в курячих ембріонах).

Резистентність. Стійкий до дезінфекційних розчинів, етилового спирту, низьких температур, висихання (у кірках пустул та іншому патологічному матеріалі може зберігатися тривалий час). Чутливий до нагрівання, розчину калію перманганату.

Джерело інфекції — хворий. Він заразний з кінця інкубаційного періоду, який триває від 8 до 18 днів (до відпадання кірок).

Шляхи передачі: повітряно-краплинний і контактно-побутовий.

Вхідні ворота — слизова оболонка верхніх дихальних шляхів, звідки вірус потрапляє в лімфатичні вузли, де розмножується та проникає в кров. Клінічні прояви хвороби — пропасниця, характерний висип, елементи якого з'являються одночасно (на відміну від вітряної віспи, при якій можна спостерігати одночасно пустули, папули та везикули). Пустули багатокамерні (при вітрянці — однокамерні). На місці пустули утворюються рубці (при вітрянці не утворюються).

Імунітет зберігається впродовж усього життя.

Матеріал для дослідження: кров, виділення з носової частини глотки, вміст папул, везикул і пустул.

Методи лабораторної діагностики: вірусоскопічний, вірусологічний, серологічний. Застосовують такі експрес-методи діагностики:

а) електронну вірусоскопію матеріалу з пухирців до стадії пустул (кількість вірусів у стадії пустул зменшується);

б) виявлення антигену в патологічному матеріалі імунофлуоресцентним методом.

Під час світлової мікроскопії в препаратах виявляють тільця Гварнієрі чи тільця Пашена—Морозова.

Вірусологічний метод — виділення вірусів шляхом зараження курячих ембріонів.

Серологічну діагностику проводять за допомогою РГГА, РЗК і РН.

Специфічна профілактика за рішенням ВООЗ не проводиться.