Анатомія судин та нервів тулуба (ангіоневрологія) - Чорнокульський С. Т. 2011

Автономна (вегетативна) нервова система
Периферійний відділ автономної нервової системи
Аферентні провідні шляхи інтероцептивного аналізатора

Сьогодні достеменно відомо, що вегетативна нервова система має власну рецепторну (аферентну) ланку (А. Т. Кноре, I.Б. Лев, 1977, Edvinsson et al., 1993). Це насамперед клітини Догеля II типу для місцевих рефлекторних дуг (Д2-ДЗ-Д1) в органах і тканинах, а також рецепторні нейрони спинномозкових вузлів. В сучасній нейрофізіології спинномозкові вузли розглядаються як анімально-вегетативні утвори, хоча переконливих морфологічних розбіжностей між псевдоуніполярними нейронами ще не знайдено. Вважається, що ці нейрони анімального і вегетативного відділів нервової системи впродовж еволюції зазнали незначної морфологічної дивергенції на відміну від асоціативних і еферентних нейронів.

Отже, тіло першого (аферентного) нейрона міститься в спинномозковому вузлі. Дендрити цих нейронів через білі або сірі сполучні гілки прямують транзитно через вузли симпатичного стовбура і, приєднуючись до нутрощевих нервів, досягають разом з ними органів і тканин.

Інтероцептори нутрощів і судин (хемо-, баро-, механорецептори) трансформують відповідні подразнення, які сприймаються корою півкуль великого мозку, як біль, голод, спрага, сигнали від тазових органів. Аксони перших (аферентних) нейронів у складі задніх корінців спинномозкових нервів досягають тіл других нейронів (центральне проміжне ядро nucleus intermediocentralis) спинного мозку. Тут аксони перших нейронів також мають розгалужені асоціативні зв'язки з власними ядрами задніх рогів, драглистої речовини, шо і складає морфологічний аспект зон Захар'їна-Геда (ділянок шкіри, які пов'язані з певними хворобливими сигналами від нутрощів і сприймаються паралельно з ними, як шкірні анестезії, гіперестезії, парестезії, біль, тощо). Це явище має значення у діагностиці хвороб.

Аксони других нейронів перехрещуються у білій спайці, і на відміну від екстеро-та прогіріоцептивних шляхів не утворюють самостійних трактів, а проходять у складі бічного спинномозково-таламічного шляху, присередньої петлі, і досягають латеродорсальних ядер таламуса (тіла третіх нейронів). Аксони третіх нейронів у складі таламо-кіркового пучка перетинають задню ніжку внутрішньої капсули і досягають нижніх відділів кори пре- і постцентральної звивин (кірковий кінець інтероцептивного аналізатора).

Шлях інтероцептивного аналізатора, як багатоповерховий, може перемикатися на еферентні шляхи на рівні спинного мозку, стовбура мозку, проміжного мозку і, звичайно, кори півкуль великого мозку. В нормі імпульси від інтероцепторів нутрощів і судин здатні позитивно впливати на загальний стан і настрій людини (психосоматичний комфорт), а при хворобі навпаки. Значну роль в інтеграції цих процесів грає лімбічна система.

Аферентні інтероцептивні провідні шляхи від нутрощів голови, шиї, грудної і, частково, черевної порожнин

Тіла перших (аферентних) нейронів знаходяться у вузлах V, VII, IX, X пар черепних нервів. Дендрити цих нейронів у складі зазначених нервів ідуть до інтероцепторів слизових оболонок порожнини рота, носа, середнього вуха, залоз, а також до глотки, стравоходу, гортані, серця, легень, шлунка.

Аксони перших нейронів досягають відповідно nucleus spinalis nervi trigemini et nucleus solitarius VII, IX, X пар черепних нервів (тіла других нейронів). Аксони других нейронів перехрещуються і в складі трійчастої, а згодом і присередньої петель досягають латеродорсальних ядер таламуса (тіла третіх нейронів). Далі шлях спільний з попереднім.

Таким чином, вхід інформації від нутрощів і судин до центральної нервової системи забезпечують задні корінці спинномозкових нервів та V, VII, IX, X пари черепних нервів. Аферентні інтероцептивні шляхи від нутрощів грудної та черевної порожнини, які проходять у складі нутрощевих (симпатичних) нервів та в складі блукаючого нерва не є дублерами. Вони спеціалізуються на проведенні різних імпульсів що і проявляється диференціацією (дискримінацією) відчуття. Так, серцевий біль проводиться в складі симпатичних нервів, а імпульси "стискання" і всі інші негативні відчуття в ділянці серця — в складі блукаючого нерва. Блукаючий нерв проводить від шлунка почуття нудоти, спраги, голоду, а больові імпульси проводять симпатичні нерви, діафрагмовий нерв (від серозної оболонки).

Мал. 63. Схема симпатичної іннервації органів і тканин (див. стор 113)

Мал. 63. Схема симпатичної іннервації органів і тканин:

1 — спинномозкові центри C8-L1-2,3 (nuclei intermecliolaterales).

2 — верхній шийний вузол симпатичного стовбура.

3 — середній шийний вузол симпатичного стовбура.

4 — нижній шийний вузол симпатичного стовбура.

5 — прегангліонарні (передвузлові) симпатичні волокна.

6 — внутрішнє сонне сплетення.

7 — зовнішнє сонне сплетення.

8 — постгангліонарні (післявузлові) симпатичні волокна до сльозової залози.

9 — постгангліонарні (післявузлові) симпатичні волокна до м'яза-розширювача зіниці.

10 — постгангліонарні (післявузлові) симпатичні волокна до залоз носової і ротової порожнин та слинних залоз.

11 — верхній шийний серцевий нерв.

12 — середній шийний серцевий нерв.

13 — нижній шийний серцевий нерв.

14 — грудні серцеві нерви.

15 — легеневі нерви.

16 — черевне сплетення.

17 — гілки черевного сплетення до нутрощів і судин черевної порожнини.

18 — нижнє брижове сплетення.

19 — верхнє та нижнє підчеревні сплетення.

20 — великий нутрощевий нерв.

21 — малий нутрощевий нерв.

22 — крижові нутрощеві нерви.

23 — постгангліонарні (післявузлові) симпатичні волокна до нутрощів малого таза