Анатомія судин та нервів голови і шиї (ангіоневрологія) - Чорнокуяьський С.Т. 2009

Розвиток кровоносних судин

Розвиток артерій

Перехід від зябрового типу кровообігу до легеневого упродовж філогенезу супроводжується редукцією зябрового апарату та перетвореннями пов'язаного з ним артеріального русла.

В онтогенезі людини, як і всіх наземних хребетних, початковою стадією кровообігу є кровообіг зябрового типу. У тритижневого ембріона людини артеріальний стовбур серця (truncus arteriosus) поділяється на дві вентральні аорти. які, утворивши першу пару аортальних дуг, продовжуються у низхідні дорсальні аорти. Нижче аортальних дуг 2 дорсальні аорти, зливаючись, утворюють одну дорсальну аорту. Загалом утворюється шість пар аортальних дуг (I—VI) — arcus aorticiprimus, secundus, tertius, quartus, quintus, sextus (мал. 6A). I, II і V пари аортальних дуг невдовзі редукуються, a III, IV, VI пари з окремими відрізками вентральних і дорсальних аорт відіграють головну роль у формуванні артерій голови, шиї, тулуба і кінцівок (мал. 6Б).

✵ Шоста пара аортальних дуг, після розмежування артеріального стовбура на висхідну аорту і легеневий стовбур (6 тижнів), формує легеневі артерії. Крім цього ліва VI аортальна дуга утворює анастомоз із лівою дорсальною аортою, так звану, артеріальну протоку (Боталлову) ductus arteriosus Botalli [мал. 6Б (10)]. Своїми коренями легеневі артерії зливаються з легеневим стовбурем, при цьому права легенева артерія втрачає зв'язок з правою дорсальною аортою.

✵ Четверта пара аортальних дуг: — ліва трансформує у дугу аорти, яка cпoлучає висхідну аорту з лівою дорсальною аортою. Остання перетворюється у низхідну частину дефінітивної аорти, а права дорсальна аорта позаду від IV-i правої аортальної дуги редукується.

— IV права аортальна дуга утворює проксимальний відрізок правої підключичної артерії. Ліва підключична артерія розвивається з вентральної гілки дорсальної міжсегментної артерії — гілки лівої дорсальної аорти. Відрізок правої вентральної аорти між її початком і IV-ю правою аортальною дугою перетворюється у плечо-головний стовбур, відрізки обох вентральних аорт між IV і IIІ аортальними дугами — у праву та ліву загальні сонні артерії. їх прямим продовженням дистально від ІІІ-х аортальних дуг є зовнішні сонні артерії.

✵ Третя пара аортальних дуг:

права і ліва ІІІ-і аортальні дуги та відповідні дорсальні аорти своїми відрізками між III та 1-ми аортальними дугами трансформують у внутрішні сонні артерії.

Початкові відділи І-ІІ-х пар аортальних дуг облітеруються не повністю і започатковують:

Мал. 6. Розвиток магістральних артерій на основі аортальних дуг (за W. Broman)

А - Вентральні, дорсальні аорти та аортальні дуги ембріона людини:

1 - VI - перша (І) - шоста (VI) аортальні дуги;

2 - права та ліва вентральні аорти;

3 - права та ліва дорсальні аорти (мал. 6А);

4 - легеневі гілки;

5 - права дорсальна аорта; 6 - дорсальні міжсегментні артерії (І).

Б - Похідні аортальних дуг:

2 - зовнішня сонна артерія (a. carotis externa);

3 - внутрішня сонна артерія (а. carotis interna);

4 - права та ліва легеневі артерії (аа. pulmonales dextra et sinistra);

7 - плечо-головний стовбур (truncus brachiocephalicus);

8 - дуга аорти (arcus aortae);

9 - низхідна аорта (aorta descendens);

10 - артеріальна протока (Боталлова) (ductus arteriosus Botalli);

11 - ліва підключична артерія (а. subclavia sinistra)

II аортальна дуга — язикову та висхідну глоткову артерії;

І аортальна дуга — верхньощелепну, лицеву та поверхневу скроневу артерії.

Гілки дорсальної аорти — дорсальні міжсегментні артерії поділяються на дорсальні та вентральні гілки. У межах голови та шиї з дорсальних гілок утворюються хребтові та основна артерії, а у межах тулуба — задні міжреброві та поперекові артерії. З вентральних гілок III—VII дорсальних міжсегментних артерій формуються ліва підключична артерія та дистальний відрізок правої підключичної артерії. Підключичні артерії вростають в зачатки верхніх кінцівок (осьова артерія верхньої кінцівки) на рівні III, VIII дорсальних міжсегментних артерій, утворюючи в них капілярні мережі вздовж нервових стовбурів.

Сегментність деяких дорсальних артерій в межах тулуба впродовж ембріогенезу втрачається і виникають бічні та вентральні артерії нутрощів. З бічних артерій нутрощів розвиваються парні діафрагмові артерії, ниркові, надниркові, яєчкові (яєчникові) артерії; з вентральних — жовткові артерії, за рахунок яких формуються черевний стовбур, верхня та нижня брижові артерії. З каудально розташованих вентральних артерій нутрощів розвиваються права та ліва пупкові артерії, а з кожної з них — осьова артерія нижньої кінцівки. Останні з розвитком плода редукуються і васкуляризація нижньої кінцівки забезпечується зовнішньою клубовою артерією, а пупкова артерія стає лише гілкою внутрішньої клубової артерії.

Розвиток вен (мал. 7, 8)

У венозну пазуху серця чотиритижневого ембріона впадають симетрично права та ліва загальні кардинальні вени (кюв'єрові протоки), які утворені шляхом злиття передніх і задніх кардинальних вен, а також непарна, тоненька первинна r. cava inferior і парні жовткові та пупкові вени.

Це був етап парних симетричних вен.

Ріст і переміщення серця з шийної ділянки в грудну, розмежування його артеріального та венозного відділів призводять до більш сприятливих умов кровотоку у правій передній кардинальній вені. Так починається етап поперечних анастомозів:

1-й анастомоз — між передніми кардинальними венами, який збільшується і перетворюється у ліву плечо-головну вену. У зв'язку з цим вся кров з верхньої частини тіла ембріона спрямовується у праву загальну кардинальну вену, яка згодом трансформує у верхню порожнисту вену.

Ліва передня кардинальна вена нижче анастомозу не функціонує, облітерується, а ліва загальна кардинальна вена зберігається тільки у кінцевому вирізку і перетворюється у вінцеву пазуху серця.

Верхня від анастомозу частина правої передньої кардинальної вени розвивається у праву плечо-головну вену, а нижня — разом з правою загальною кардинальною веною у верхню порожнисту вену.

Мал. 7. Артерії та вени жовткового мішка тритижневого ембріона та їх зв'язки з внутрішньозародковими судинами (за М. А. Тихомировим):

1 - серце;

2 - II, III та IV аортальні дуги;

3 - дорсальна аорта;

4 - загальна кардинальна вена;

5 - ліві жовткові артерія та вена;

6 - праві жовткові артерія та вена;

7- венозна пазуха серця

ІІ. Анастомози між задніми кардинальними венами.

✵ У клубовій ділянці поперечний анастомоз відводить кров з лівої задньої кардинальної вени у праву. Внаслідок цього відрізок лівої задньої кардинальної вени, що знаходиться вище анастомозу, редукується, а сам анастомоз перетворюється у ліву загальну клубову вену. Права задня кардинальна вена до анастомозу формує праву загальну клубову вену, а після нього і до впадання ниркових вен — вторинну нижню порожнисту вену. Проксимальний відрізок v.cava inferior формується з непарної первинної порожнистої вени, яка сполучається з вторинною нижньою порожнистою веною в місці впадання лівої ниркової вени (як третього поперечного анастомозу), і утворює остаточно нижню порожнисту вену.

Мал. 8. Венозна система 4-тижневого ембріона людини

1 - передня кардинальна вена;

2 - загальна кардинальна вена;

3 - пупкова вена;

4 - жовткова вена;

5 - субкардинальна вена (ліва);

6 - задня кардинальна вена;

7 - субкардинальна вена (права);

8 - печінка (hepar)

З нарощуванням дренажної функції v. cava inferior та з редукцією мезонефроса значення задніх кардинальних вен зменшується, а паралельно до них з'являються субкардинальні вени, які формують систему непарних вен. Права перетворюється у v. azygos, а ліва у v. hemiazygos accessoria. V. hemiazygos впадає у v. azygos четвертим поперечним анастомозом, утвореним в грудній ділянці між бувшими задніми кардинальними венами.

Розвиток ворітної вени печінки

На формування ворітної вени печінки впливає відтік венозної крові від первинної кишки жовтковими венами. Жовткові вени впадають у венозну пазуху серця, а з розвитком печінки відгалужують до неї приносні вени. Останні розгалужуються в зачатку печінки, утворюючи синусоїди, від яких кров відводиться виносними венами, що впадають у нижню порожнисту вену. Відрізок жовткових вен вище відгалуження приносних вен редукується і цьому сприяє ріст печінки, кишечника та атрофія жовткового мішка. Отже, ворітна вена печінки утворюється з ділянки жовткових вен від місця впадання в них брижових вен (вен нутрощів) до приносних вен печінки.

Аномальні варіанти розвитку кровоносних судин (мал. 9, 10)

Найчастіші вади розвитку зустрічаються серед похідних аортальних дуг, хоча артерії та вени тулуба і кінцівок мають теж немало варіантів. Це питання висвітлено у неперевершеній монографії київського анатома професора М.А. Тихомирова "Варіанти артерій і вен людського тіла" Київ, 1899, с. 374, іл.68. М.А. Тихомиров зазначає, що варіанти гілок дуги аорти численні та різні і описує детально шість основних варіантів — від одно- до шестигілкової дуги аорти. Більшість цих варіантів, відзначає автор, пов'язана зі значною варіабельністю розвитку підключичної артерії, як двокореневої. За норму (77%) прийнято вважати три гілки дуги аорти справа наліво: плечо-головний стовбур, ліва загальна сонна і ліва підключична артерії (мал. 11).

Вали артеріальних судин (мал. 8а, 9 А, Б)

— Збереження обох четвертих аортальних дуг та коренів дорсальних аорт утворює аортальне кільце, що охоплює і згодом стискує стравохід і трахею (мал. 9 Б, б).

— Подвійна дуга аорти (як норма у плазунів) (мал. 9 А. б). — Правостороння дуга аорти (при situs viscerus inversus).

— Коарктація (локальне звуження) аорти.

— Незарошена артеріальна протока.

— Коарктація легеневої артерії.

— Варіанти гілок дуги аорти та її спрямованість (за Н. Lippert, 1969) демонструються на мал. 10. Вали венозних сулин (мал. 10 а).

— Легеневих вен, які можуть впадати:

— у верхню порожнисту вену;

— у ліву плечо-головну вену;

— у непарну вену, а не в ліве передсердя.

— Подвоєна верхня порожниста вена:

— подвоєний нижній відрізок нижньої порожнистої вени (нижче впадіння ниркових вен);

— лівостороння нижня порожниста вена;

— міжниркове венозне кільце.

Мал. 8а. Подвійна дуга аорти:

1 — trachea;

2 — oesophagus;

3 — а. carotis communis sinister;

4 — а. subclavia sinistra;

5 — n. vagus siniser;

6 — n. recurrens;

7 — arcus aortae sinister;

8 — а. thyroidea ima;

9 — arcus aortae dexter;

10 — a. subclavia dextra;

11 — n. vagus dexter;

12 — a. carotis communis dextra

Мал. 9. Вади розвитку гілок дуги аорти.

А — 4-гілкова дуга аорти (за М. А. Тихо- мировим):

1 — висхідна аорта (aorta ascendens);

2 — низхідна аорта (aorta descendens);

3 — ліва загальна сонна артерія (а. carotis communis sinistra);

4 — права загальна сонна артерія (а. carotis communis dextra);

5 — ліва підключична артерія (а. subclavia sinistra);

6 — права підключична артерія (а. subclavia dextra);

7 — легеневий стовбур (truncus pulmonalis);

8 — трахея (trachea);

9 — стравохід (oesophagus).

а — подвійна дуга аорти та її походження:

1-6 — аортальні дуги;

2 — низхідна аорта;

5 — ліва підключична артерія;

6 — права підключична артерія;

10 — внутрішня сонна артерія;

11 — зовнішня сонна артерія.

Б — подвійна дуга аорти ("аортальне кільце"):

1 — висхідна аорта;

2 — низхідна аорта;

3 — зовнішні сонні артерії (права, ліва);

4 — внутрішні сонні артерії (права, ліва);

5 — підключичні артерії (права, ліва);

6 — легеневий стовбур.

б —1, 2, 3, 4, 5, 6 відповідають Б

Мал. 10. Аномальні варіанти гілок дуги аорти у %% (за Н. Lippert, 1969)

Мал. 10 а. Гілки дуги аорти в нормі

(стрілка в sinus transversus pericardii):

1 - дуга аорти (arcus aortae);

2 - плечо-головний стовбур

(truncus brachiocephalicus);

3 - ліва загальна сонна артерія

(a. carotis communis sinistra);

4 - ліва підключична артерія

(а. subclavia sinistra);

5 - артеріальна зв'язка (Боталло)

(lig. arteriosum Borallo);

6 - легеневий стовбур (truncus pulmonal is);

7 - нижня порожниста вена (vena cava inferior);

8 - верхня порожниста вена (vena cava superior)

Мaл. 10 а. Вади розвитку нижньої порожнистої вени:

А - міжниркове "венозне кільце" - наслідок ембріонального сполучення субкардинальних вен;

Б - лівосторонній нижній відрізок (піднирковий) нижньої порожнистої вени та "венозне кільце";

1 - печінкові вени (vv. heparicae);

2 - надниркова частина нижньої порожнистої вени;

3 - вени наднирникових залоз (vv. suprarenales);

4 - ниркові вени (vv. renales);

5 - ембріональне сполучення між субкардинальними венами та утворення ниркового "венозного кільця";

6 - нижня порожниста вена на основі лівої субкардинальної вени (Б);

7 - вени статевих залоз;

8: А - нижня порожниста вена, Б - права субкардинальна вена;

9 - загальні клубові вени (vv. iliacae communes);

10 - серединна крижова вена (v. sacraHs mediana)

Мaл. 10 б. Нижня порожниста вена в нормі (3):

1 - права ниркова вена (v. renalis dextra);

2 - печінкові вени (vv. hepaticae);

3 - нижня порожниста вена (v. cava inferior);

4 - ліва яєчкова (яєчникова) вена [v. testicularis (ovarica) sinistra];

5 - права загальна клубова вена (v. iliaca communis dextra);

6 - права внутрішня клубова вена (v. iliaca interna dextra);

7 - права зовнішня клубова вена (v. iliaca externa dextra);

8 - права яєчкова (яєчникова) вена [v. testicularis (ovarica) dextra]