Анатомія людини - Опорні конспекти лекцій - Савчук О.І. 2017

Хребетний стовп і грудна клітина - скелет тулуба

План лекції

1. Будова хребців

2. З'єднання хребців

3. Хребет у цілому

4. Особливості будови І-ІІ го шийних хребців.

До скелета тулуба належать хребетний стовп та кістки, що утворюють грудну клітину.

Хребетний стовп.

Хребет виконує функцію опори тіла, є гнучкою віссю тулуба. У людини хребетний стовп складається з 33-34 хребців. Останні 9 хребців зростаються і утворюють крижову та куприкову кістки. Розрізняють такі відділи хребта: шийний (7 хребців), грудний (12 хребців), поперековий (5 хребців), крижовий (5 хребців), куприковий (4-5 хребців).

Будова хребців

Усі хребці за винятком І та II шийних, мають однакову будову, а саме - кожен хребець має тіло, спрямоване вперед, від якого відходить дуга. Тіло і дуга обмежують хребцевий отвір. При накладанні хребців один на другий ці отвори формують хребетний канал, в якому розташовується спинний мозок. Канал сполучається з порожниною черепа через великий потиличний отвір (потилична кістка).

Дуга спинного хребця за допомогою ніжок дуги хребця прикріпляється до тіла, де знаходяться верхні та нижня вирізки. Вони утворюють міжхребцеві отвори, через які проходять спинномозкові нерви. Від луги кожного хребця відходять відростки: вертикальні - вгору і вниз - верхні та нижні суглобові (парні), назад - остистий (непарні), в сторони - поперечні (парні).

Шийні хребці. Характерною ознакою шийних хребців є наявність отвору в поперечних відростках, а остистий відросток розщеплений (крім V). Перший шийний хребець називається атлантом, не має тіла і остистого відростка, а лише дві дуги (передню і задню) та бічні маси, на яких є суглобові ямки (верхня і нижня) для зчленування з потиличною кісткою та II шийним хребцем. Другий шийний хребець вже має тіло, на якому розташований зуб (спрямований угору) для зчленування з передньою дугою атланта. VII шийний хребець (виступний) має довгий нерозщеплений остистий відросток. Можна відрахувати хребці для пункції при субдуральній анестезії.

Грудні хребці. Характерною ознакою грудних хребців є наявність суглобових ямок на бічних поверхнях тіла та поперечних відростках для зчленування з головкою і горбиком ребра.

Поперекові хребці мають масивне тіло, тому що вони несуть велике навантаження і мають додаткові відростки.

Крижові хребці отримали назву несправжніх, тому що вони зрослися в одну крижову кістку. На ній розрізняють передню (тазову) і задню (спинну) поверхні, основу (обернену угору), верхівку (обернену униз).На задній поверхні є п'ять гребенів: серединний, парні медіальний та латеральний. Вони утворилися внаслідок зрощення остистих, поперечних та суглобових відростків. На тазовій поверхні верхній край тіла І крижового і нижній край

тіла V поперекового хребців утворюють виступ - мис, яким користуються акушери для визначення розмірів таза. Всередині крижової кістки проходить канал, який утворився при зростанні крижових хребців. Бічні частини крижової кістки мають вушко подібну поверхню для зчленування з тазовою кісткою. Є тазові крижові отвори.

Куприкові хребці. Куприковий відділ хребта людини відповідає хвосту хребетних тварин. Куприкові хребці теж зростаються в одну кістку - куприк. Іноді народжуються діти з хвостоподібним придатком.

Види з’єднань між хребцями

Між хребцями є всі види з'єднань, а саме:

✵ синдесмози - передня та задня повздовжні зв'язки;

✵ синхондрози - це диски між тілами хребців;

✵ синостози - це крижові хребці, які зрослися в крижову кістку;

✵ діартрози - це суглоби між верхніми та нижніми суглобовими відростками хребців.

Тіла двох сусідніх хребців з'єднуються між собою за допомогою міжхребцевих дисків. Кожен диск має форму опуклої лінзи, периферична частина якої утворена волокнистим хребцем, його волокна утворюють фіброзне кільце, а центральна частина складається з еластичної речовини, яку називають драглистим ядром. За допомогою фіброзного кільця тіла сусідніх хребців з'єднуються між собою. Драглисте ядро, яке знаходиться всередині фіброзного кільця і стискується тілами сусідніх хребців, виконує роль амортизатора.

Вздовж хребетного стовпа тіла хребців і міжхребцеві диски з'єднані передньою та задньою повздовжніми зв'язками. Зв'язками з'єднані поперечні відростки, остисті відростки (між остисті зв'язки). Над верхівками остистих відростків проходить довга надостиста зв'язка, яка в шийній частині переходить в карпову зв'язку.

Між І шийним хребцем і потиличною кісткою утворюються правий та лівий атлантопотиличні суглоби - комбіновані за будовою, еліпсоподібні за формою, двохосьові за функцією. В них можливі рухи: навколо фронтальної (згинання і розгинання) і сагітальної (відведення і приведення) осей.

У циліндричному атланто-осьовому суглобі відбуваються повороти голови вправо і вліво. При цьому атлант обертається навколо зуба II шийного хребця разом із черепом.

Хребет в цілому

Хребет дорослої людини має вигини. Розрізняють вигини фізіологічні та патологічні.

До фізіологічних належать:

1) Лордоз - вигин, обернений опуклістю вперед. Лордоз є шийний і поперековий. Вони виникають у дитини, коли вона починає тримати голову і ходити.

2) Кіфоз - вигин, обернений опуклістю назад. Кіфоз є грудний та крижовий Вони виникають, поки дитина починає сидіти.

У людей в нормі є також невеликий вигин хребта вбік - сколіоз. Він виникає внаслідок більшого розвитку мускулатури однієї половини тіла (у правій - справа, у лівій - зліва). В старшому віці збільшується грудний кіфоз. При хворобах (патологічних змінах) можливе утворення - горба.

Вигини хребта пом'якшують поштовхи та струси тіла при ходінні, бігові, стрибках.

В хребті можливі такі рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення (нахили в боки) та так зване скручування.

Грудна клітина

Грудна клітина формується - 12 парами ребер, непарна грудна кістка (грудиною) та грудними хребцями.

Ребра

Ребра являють собою вузькі, довгі, вигнуті плоскі кістки. Розрізняють справжні ребра (верхніх сім), вони переднім кінцем прикріплюються до грудини, і несправжні ребра (VIII, ІХ-Х - вони своїми хрящами з'єднуються з хрящем попереднього ребра і лише іноді досягають грудини) - утворюють реберну дугу; коливальні ребра (XI, XII) - їх передні кінці вільно закінчуються в м'язах передньо-бічної стінки живота.

У кожному ребрі розрізняють задню - кісткову частину і передню - реберний хрящ. Кісткова частина має головку, шийку і тіло. Між шийкою і тілом у верхніх 10-ти парах ребер знаходиться горбик ребра. На тілі розміщені зовнішня та зовнішня поверхні, верхній і нижній краї. На внутрішній поверхні нижнього краю помітна борозна ребра, де прилягають судини і нерви. Тому голку при пункції плевральної порожнини потрібно вводити по верхньому краю ребра.

Перше ребро, на відміну від усіх інших, має верхню та нижню поверхні, зовнішній та внутрішній краї. На верхній поверхні є драбинчастий горбик (місце прикріплення драбинчастого м'яза). Позаду від горбика знаходиться борозна підключичної артерії, попереду - борозна підключичної вени.

Грудина

Грудина - це плоска кістка, яка складається з трьох частин: ручки, тіла та мечоподібного відростка. Тіло з'єднано з ручкою під тупим кутом. На верхньому краю ручки знаходиться яремна вирізка, по бокам від якого ключичні вирізки. На бічних краях ручки і тіла грудини помітні реберні вирізки. В грудині, на відміну від інших кісток, міститься багато червоного кісткового мозку. (Стернальні пункції грудини при захворюваннях крові). Тут роблять пересадку червоного кісткового мозку при променевих хворобах.

Грудина містить багато нижньої губчастої речовини із досить розвинутою кровоносною сіткою, що дає можливість переливання внутріосно кров.

З’єднання кісток грудної клітини

Своїми задніми кінцями (головками) кора зчленовується з грудними хребцями і утворюють суглоб головки ребра. Горбики ребер зчленовуються з поперечними відростками і утворюють суглоб горбика ребра. Ці суглоби комбіновані. В них відбувається піднімання і опускання ребер. Сім пар верхніх ребер передніми кінцями зчленовуються з грудиною. Перше ребро з грудиною утворює синхондроз, а останніх шість суглобів (діартрози) VIII, IX, X ребра між собою з'єднуються за допомогою синхондрозів і утворюють реберну дугу.

Грудна клітина в цілому

Грудна клітина обмежовує грудну порожнину, в якій розташовані внутрішні органи: легені і т.д. Форма грудної клітини залежить від статі, віку, будови тіла і фізичного розвитку. Вона може бути широкою і короткою - гіперстенік, довгою і вузькою - астенік.

Верхній отвір обмежений - тіло І грудного хребця, перша пара ребер, ручка грудини, нижній отвір обмежений тільки XII гр. хребця, реберними дугами і мечоподібним відростком. Він закритий діафрагмою. У жінок грудна клітина коротша, ніж у чоловіків.

Права і ліва реберні дуги утворюють підгрудинний кут, відкритий донизу. На форму грудної клітини впливають перенесені захворювання. Внаслідок рахіту - куряча грудна клітина, бочкоподібна грудна клітина.

Рухи грудної клітини при диханні нерівномірні, причина - нижні ребра довші і більш вигнуті. У верхніх відділах грудної клітини спостерігається так зване реберне дихання, коли під час вдиху вона розширяється в сагітальному напрямку одночасно з цим нижній відділ розширюється в поперечному напрямку (черевне дихання).

Перше ребро малорухоме — а тому верхівка легень вентилюється недостатньо (туберкульоз пошкоджує в першу чергу верхівки легень).

На зовнішній поверхні грудної клітини розрізняють наступні умовні лінії:

✵ Передня серединна лінія;

✵ Пригрудинна;

✵ Середньоключична;

✵ Передня, середня, задня пахвові лінії;

✵ Лопаткова лінія;

✵ При хребетна лінія;

✵ Задня серединна лінія.

Література:

1. Гайда С.П. Анатомія і фізіологія людини. Київ: Вища школа, 1980.

2. Дибенко К.А. Анатомічний українсько - латинське - англійський словник - довідник. Київ : «Довіра» 1997. - 344.

3. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці: «Поділля», 1998. -том 1.-291 с.

4. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці : «Поділля», 1998. -том 2. -339 с.

5. Матещук - Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія : навчальний посібник. Львів : Поклик сумління, 1997. - 267 с.

6. Иваницкий М. Ф. Анатомия человека, М. : Физкультура й спорт, 1985.-480с.

7. Сапин М. Р., Билич Г. Л. Руководство к практическим занятиям по анатомии человека. М. : Высшая школа. 1989. - 543 с.

8. Синельников Р. Д. Атлас анатомии человека (многотомное издание «Медицина». По системам организма).

9. Большая медицинская энциклопедия. Разделы: Анатомия человека, по системам организма.

10. Анатомія та фізіологія з патологією // За ред. Федонюка Я. І., Білика Л. С., Микули Н. X. Тернопіль. Укрмедкнига, 2001.