Анатомія людини - Опорні конспекти лекцій - Савчук О.І. 2017

Лімфа. Будова лімфатичної системи

Лімфа являє собою жовтувату рідину, що протікає у лімфатичних капілярах і судинах. Вона складається із лімфоплазми і формених елементів. За хімічним складом лімфоплазма близька до плазми крові, але містить менше білка. Лімфоплазма містить також нейтральні жири, прості цукри і розчини мінеральних солей КаСl, На₂Сl₃, а також різні сполуки, до складу яких входить кальцій, магній, залізо.

До формених елементів лімфи належать лімфоцити (98%), моноцити та незначна кількість інших видів лейкоцитів. Еритроцити зустрічаються рідко.

Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах тканин і органах, шляхом всмоктування тканинної рідини. Із капілярів лімфа тече перефиричні лімфатичні судини, далі - у лімфатичні вузли, потім у великі лімфатичні судини і вливається в кров. У зв'язку з цим склад лімфи змінюється. Так, лімфа, що відтікає від шлунково-кишкового тракту, багата на жири, білки і цукри. Лімфа, що проходить через лімфатичні вузли, збагачується органулоцитами. Тому розрізняють перефиричну лімфу (до лімфатичних вузлів), проміжну (після проходження через лімфатичні вузли) і центральну (лімфу грудної та кривої лімфатичного протоку).

Процес лімфоутворення тісно пов'язаний із надходженням води з крові у міжклітинний простір і утворенням тканинної рідини. За добу у людини виробляється близько 1,5 л лімфи.

Лімфатичні судини.

Лімфатична система є частиною судинної системи. Лімфа рухається в напрямку до великих вен шиї, де потрапляє у венозну кров. Лімфатична система - це розгалужена система судин із лімфатичними вузлами, які розташовуються по ходу кровоносних судин.

Лімфатична система забезпечує всмоктування з тканин води з розчиненими у ній речовинами (білки, жири, бактерії, розпад тканин), які не всмоктуються в кровоносні капіляри. Крім того, у ній відбувається лімфогенез, що має велике значення для імунологічних реакцій.

Лімфатична система починається замкненим ендотеліальними трубками -капілярами, які утворюють в органах сітки. Капіляри знаходяться в усіх органах, крім головного і спинного мозку, очного яблука, внутрішнього вуха, слизових оболонок, хрящів, паренхіми селезінки, кісткового мозку і плаценти.

Від капілярів починається лімфатичні судини, мають досить багато клапанів. Клапани забезпечують пересування лімфи в одному напрямку. Лімфатичні судини, що йдуть від органів, прямують до регіонарних лімфатичних вузлів.

Лімфатична система у своєму складі має:

1) замкненні лімфатичні капіляри, що утворюють в органах сітку;

2) внутрішньо органні судини, що виходять з лімфокапілярної сітки і утворюють свою сітку;

3) вивідні судини, що виходять з органа і перериваються на своєму шляху у лімфатичних вузлах;

4) великі лімфатичні судини, що вливаються у лімфатичні стовбури.

Розрізняють: а) поперекові, б) кишкові, в) підключичні, г) яремні, д) бронхомедіастинальні стовбури. Стовбури зливаються у дві лімфатичні протоки, які впадають у великі вени шиї.

Грудна протока (dustus thoracicus)

Утворюються в черевній порожнині внаслідок злиття двох поперекових стовбурів. Вона проходить через діафрагму, з аортою, лежить у задньому середостінні, піднімається в ділянку шиї і впадає у лівий венозний кут. Ця протока збирає лімфу із нижніх кінцівок, органів і стінок таза, черевної та лівої верхньої кінцівки та лівої половини голови і шиї.

Права лімфатична протока (ductus limfaticus dexter)

Має довжину 1012 мм утворюється при злитті правих бронхомедіастінального, підключичного і яремного стовбурів. Ця протока збирає лімфу з правої половини голови, шиї, грудної порожнини та правої верхньої кінцівки і впадає у праву підключичну вену або правий венозний кут.

Лімфоїдні органи.

Органи, в яких утворюються і дозрівають лімфоцити, називається лімфоїдними, а тканина, яка становить цей орган - лімфоїдною тканиною. До лімфоїдних органів належать кістковий мозок, вилочкова залоза, лімфатичні вузли, селезінка.

Кістковий мозок і вилочкова залоза є центральними органами кровотворення. У кістковому мозку є стовбурові клітини, які шляхом поділу стають елементами крові: еритроцитами, лейкоцитами, тромбоцитами. Із стовбурових клітин розвиваються також і клітини імунної системи: лімфоцити та плазмоциди.

Імунна система об'єднує органи та тканини, які захищають організм від генетичне чужорідних клітин чи речовин, що утворюються в організмі або потрапляють в організм ззовні. Органи імунної системи виробляють імунокомпетентні клітини, які забезпечують імунітет — несприйнятність до речовин з антигенними властивостями. Центральним органом Імунної системи є вилочкова залоза — утворюються Т-лімфоцити.

Лімфатичні вузли - це утвори різноманітної форми (округлої, овальної, богоподібної), розміром від 1 до 20 мм, які беруть участь у захисних реакціях організму і регулюють рух лімфи. Лімфатичний вузол з одного боку має втиснення - ворота, через які в нього входять артерії та нерви, а виходять вени. Вузол покритий капсулою - виходять трабекули. Паренхіма вузла побудована з кіркової та мозкової речовини.

Селезінка (lien, splen)

Належить до лімфоподібних органів. Вона є «кладовищем» еритроцитів, тому що тут відбувається їх розпад. Поряд з печінкою, шкірою, селезінка може накопичувати значну кількість крові, (депо крові).

Селезінка розташована в черевній порожнині у лівому підребер'ї на рівні IX - XI ребер. Має дві поверхні - діафрагмальну і вісцеральну. До неї прилягає шлунок, ліва нирка, хвіст підшлункової залози. Має ворота селезінки - місце входу та виходу судин та нервів. Покрита очеревиною - інтраперітонеально. Має капсулу від якої відходять перетинка - трабекули. Між трабекулами розташована м'якоть селезінки - пульпа. В ній знаходяться значна кількість еритроцитів і 48 лімфоцитів. Розрізняють червону та білу пульпу. У червоній знаходяться еритроцити, лейкоцити, макрофаги. Біла пульпа утворена лімфоїдними вузлами, що складаються із лімфоцитів та інших клітин лімфоїдної тканини.

Лімфатичні судини та вузли окремих ділянок тіла.

Лімфатичні судини тулуба, голови і кінцівок поділяються на поверхневі та глибокі. Межею між ними є власна фасція даної ділянки. Тобто, до поверхневих будуть належати судини шкіри, підшкірної клітковини, а до глибоких - усі решта, які лежать під фасцією. Глибокі лімфатичні судини йдуть у складі судино-нервових пучків, а також вливаються у великі судини даної ділянки, які прямують у регіональні лімфатичні вузли.    

Лімфатичні судини та вузли нижніх кінцівок.

На нижній кінцівці розрізняють такі вузли:

1) підколінні лімфатичні вузли - сюди тече лімфа із латерального краю стопи і нижньолатеральної поверхні гомілки.

2) пахвинні лімфатичні вузли - поверхневі та глибокі - збирають лімфу з решти ділянки нижньої кінцівки, а також із сідниці, передньої стінки живота та зовнішніх статевих органів.

Лімфатичні судини та вузли таза

У порожнині таза розрізняють такі вузли: 1) загальні клубові, 2)зовнішні клубові, 3) внутрішні клубові, 4) крижові. Усі ці вузли розташовуються уздовж кровоносних судин і збирають лімфу з органів малого тазу.

Лімфатичні судини та вузли черевної порожнини.

Із верхніх відділів передньої черевної стінки лімфа відтікає у пахвові вузли, аз нижніх відділів - у пахвині.

У черевній порожнині розрізняють парієнтальні вузли, що знаходяться навколо аорти і нижньої порожнинної вени, та вісцеральні вузли, які розташовані уздовж гілок черевного стовбура та брижових артерій, у товщі брижі тонкої і товстої кишок.

Тонка кишка має особливу систему лімфатичних судин, вони називаються молочними судинами, тому що транспортують жир, який надає вигляд молочної емульсії.

Із брижових вузлів лімфа тече до поперекових вузлів, а звідти - у лівий поперековий стовбур і в грудну протоку.

Лімфатичні судини грудної порожнини.

Розрізняють парієнтальні і вісцеральні лімфатичні вузли.

Парієнтальні вузли розташовані на задній стінці грудної клітини (передхребетні, міжреберні) і на передній стінці (молочні залози, пригрудині, діафрагмальні).

Вісцеральні вузли утворюють 3 групи: передні середостінні, задні середостінні, танхеобронхіальні. Вони збирають лімфу від органів переднього та заднього середостіння.

Лімфатичні судини та вузли верхніх кінцівок.

Поділяються на поверхневі та глибокі.

Глибокі збирають лімфу з кісток, суглобів, м'язів та фасцій і несуть її у пахвові лімфатичні вузли.

Поверхневі лімфатичні судини збирають лімфу зі шкіри, підшкірної клітковини і несуть її у ліктьові та пахвові лімфатичні вузли. Виносні судини пахвових вузлів формують правий та лівий підключичні стовбури, з яких лівий впадає в грудну протоку, а правий — у праву лімфатичну протоку.

Лімфатичні судини та вузли голови та шиї

Поверхневі та глибокі лімфатичні судини голови і шиї знаходяться уздовж кровоносних судин і несуть лімфу зверху вниз.

Розрізняють потиличні, задні вушні, поверхневі шийні лімфатичні вузли. Від м'яких тканин обличчя лімфа прямує у щічні, привушні, підборідні та під нижньощелепні лімфатичні вузли.

У підборідні та під нижньощелепні лімфатичні вузли лімфа тече від ясен, зубів, язика, слизової оболонки ротової та носової порожнини.

У глибокі шийні лімфатичні вузли лімфа надходить від глотки, гортані, стравоходу, трахеї, щитоподібної залози.

Ці вузли лежать уздовж судино-нервового пучка шиї. У нижній частині шиї виносні судини об'єднуються і утворюють правий та лівий яремні стовбури. Лівий стовбур впадає у грудну протоку, а правий - у праву лімфатичну протоку.

Література:

1. Гайда С.П. Анатомія і фізіологія людини. Київ: Вища школа, 1980.

2. Дибенко К.А. Анатомічний українсько - латинське - англійський словник - довідник. Київ : «Довіра» 1997. - 344.

3. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці: «Поділля», 1998. - том 1.-291 с.

4. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці : «Поділля», 1998. - том 2. -339 с.

5. Матещук - Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія : навчальний посібник. Львів : Поклик сумління, 1997. - 267 с.

6. Иваницкий М. Ф. Анатомия человека, М. : Физкультура й спорт, 1985.-480с.

7. Сапин М. Р., Билич Г. Л. Руководство к практическим занятиям по анатомии человека. М. : Высшая школа. 1989. - 543 с.

8. Синельников Р. Д. Атлас анатомии человека (многотомное издание «Медицина». По системам организма).

9. Большая медицинская энциклопедия. Разделы: Анатомия человека, по системам организма.

10. Анатомія та фізіологія з патологією // За ред. Федонюка Я. І., Білика Л. С., Микули Н. X. Тернопіль. Укрмедкнига, 2001.