Анатомія людини - Опорні конспекти лекцій - Савчук О.І. 2017
Анатомія головного мозку
План лекції
1. Будова довгастого мозку.
2. Анатомія заднього мозку
3. Четвертий шлуночок.
4. Будова середнього мозку.
5. Проміжний мозок.
6. Будова кінцевого мозку.
7. Бічні шлуночки.
Головний мозок (encephalon) знаходиться у порожнині черепа. Він складається із двох півкуль (найновіша частина в еволюційному розвитку) і стовбура (довгастий мозок, міст, ніжки мозку) з мозком. Верхньолатеральна поверхня головного мозку опукла, а нижня (основа) - нерівна, тут від головного мозку відходить 12 пар черепномозгових нервів.
Маса мозку дорослої людини становить 1245 — 1375 г, а новонародженого 330-340 г. В ембріональному періоді і 6 перші роки життя головний мозок росте досить інтенсивно, але лише до 20 років сягає своєї сталої величини.
Головний і спинний мозок розвиваються із зовнішнього зародкового листка (ектодерми). Формується нервова трубка з розширенням у головній частині - три мозкових міхурця: передній середній та задній. Передній та задній діляться, утворюють 5 міхурець: 1)довгастий, задній, середній, проміжний, кінцевий. З кожного міхурця розвиваються відділи головного мозку.
Довгастий мозок (myelencephalon) — розвивається із довгастого мозкового міхура. Межею між довгастим і спинним мозком є вихід з останнього корінців перших шийних спинномозкових нервів або рівень потилочного отвору. Вгорі він межує із мостом. Довгастий мозок на вентральній поверхні має два потовщення - піраміди (лежать медіально) і оливи (лежать латеральне). На дорсальній поверхні довгастого мозку є тонкі та клиноподібні пуки, що тягнуться сюди із спинного мозку і закінчуються одноіменними горбиками, в яких знаходяться одноіменні ядра. На дорсальній поверхні довгастого мозку, яка утворює частину дна III шлуночка (ромбоподібної ямки) знаходяться ядра IX - XII пар черепномозкових нервів. Відростки цих ядер виходять ззаду від оливи, також між оливою і пірамідою.
Довгастий мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. У ньому розміщені життєво важливі центри - дихальний і сердцево-судинний. Найменше пошкодження цієї ділянки мозку призводить до важких порушень життєдіяльності і навіть до смерті.
У довгастому мозку знаходяться нервові центри травних рефлексів: смоктального, слиновидільного, секреторного підшлункової і шлункових залоз, жування, ковтання. Центри обміну речовин.
У довгастому мозку також локалізуються центри блювання, чхання, кашлю, сльозовиділення.
У здійснені рефлексів беруть участь 12 пар черепно-мозкових нервів, які входять до складу їх рефлекторних дуг.
У довгастому мозку замикаються рефлекторні дуги рухових рефлексів: Рефлексів положення тіла, зміни тонусу шийних м'язів і тулуба. Для підтримки пози необхідний перерозподіл тонусу м'язів-розгиначів.
Міст
Міст (pons) ззаду межує з довгастим мозком, а спереду - з ніжками мозку. Від бічних його відділів відходять середні ніжки мозочка. На вентральній поверхні моста знаходиться основна борозна, в якій лежить однойменна артерія.
Сіра речовина вентральної поверхні формує власні ядра моста. Дорсальна поверхня моста утворює верхню (передню) частину дна IV шлуночка (ромбоподібної ямки) В дорсальній частині моста розташовані ядра верхньої оливи, У-УПІ пар черепно-мозкових нервів іретикулярна формація. Відростки клітин ядер черепно-мозкових нервів виходять на основі мозку збоку від моста і позаду від нього на лінії з мозочком і довгастим. Біла речовина моста це висхідні та низхідні системи волокон.
Мозочок
Мозочок (cerebellum) лежить дорсальне від моста і довгастого мозку. В ньому розрізняють дві півкулі і середню частину - черв'як. Поверхня мозочка покрита шаром сірої речовини (кора мозочка), що утворює вузькі звивини між якими знаходяться борозни. Борозни ділять поверхню мозочка на часточки. Центральна частина мозочка складається з білої речовини, в якій знаходяться скупчення сірої речовини - ядра мозочка. Найбільше з них зубчасте ядро. Мозочок має три пари ножок: верхні (з'єднують його з середнім мозком), середні (з мостом) та нижні (з довгастим мозком). У ніжках проходять пучки волокон, які з'єднують мозочок з різними відростками головного та спинного мозку.
Спинний мозок та стовбур головного мозку регулюють м'язів тонус, забезпечують підтримку пози і виконання локомоторних актів, але для здійснення складних координованих, швидких точних рухів необхідно мозочок.
Можна виділити чотири групи змін рухової активності при уражені мозочка:
1) зміни м'язового тонусу. Тонус м'язів різко падає (атонія)
2) швидка втомлюваність м'язів (астенія)
3) тремтіння кінцівок і голови (астазія)
4) порушується координація рухів (атаксія), рухи неточні, незграбні, неадекватні за силою.
Перешийок ромбоподібного мозку.
Перешийок ромбоподібного мозку є межею між заднім і середнім мозком. До нього належать верхні ніжки мозочка, верхній мозковий парус, що лежить між ніжками та трикутник кістки, який знаходиться латеральне від верхніх ніжок мозочка.
Четвертий шлуночок
Четвертий шлуночок (ventrieulos guartus) є порожниною ромбоподібного мозку (заднього мозкового міхура). Він має дах і дно. Дно утворене дорсальними поверхнями довгастого мозку і моста, а дах - верхнім та нижнім мозковими парусами. Шлуночок заповнений спинномозковою рідиною і сполучається із шлуночком за допомогою водопроводу мозку (водопровід Сільвія), з центральним каналом із під павутинним простором - за допомогою парного латерального отвору (Люшка) і непарного серединного (Мажанді). Дно IV шлуночка становить так звану ромбоподібну ямку, в якій проектуються ядра черепно-мозкових нервів (від V до XII пар) Ямка вгорі обмежена верхніми ніжками мозочка, а внизу - нижніми ніжками мозочка.
Середній мозок.
Із третього мозкового міхура (mesencephalon) розвивається середній мозок. До нього належать ніжки мозку і покрив середнього мозку.
Порожниною є водопровід мозку (сільвія), який сполучає III шлуночок із IV. Покрив складається із двох верхніх і двох нижніх горбиків, які відповідно, є підкірковими центрами зору та слуху.
На поперечному розрізі середнього мозку можна бачити покрив і ніжки мозку. Ніжки мозку складаються із покришки і основи, між якими знаходяться чорна речовина (інтер-нейрони з пігментом). Через основу ніжок проходять пірамідні нервові шляхи та шляхи, що з'єднують кору великих півкуль з ядрами моста і мозочка. Покришка містить сіру і білу речовини. Сіра речовина - це червоне ядро, сітчаста речовина і ядра III та IV пар черепно-мозкових нервів. Біла речовина представлена волокнами висхідних (чуттєвих) шляхів, які тут утворюють медіальну та латеральну (слухову) петлі.
Середні мозок виконує рефлекторну функцію. На рівні горбиків покриву середнього мозку здійснюються орієнтовні зорові та слухові рефлекси.
Проміжний мозок.
Проміжний мозок (diencefalon) знаходиться під мозолистим тілом. Він складається з таких частин, як згір'я, підзгір'я та а порожниною є III шлуночок.
Таламус (згір'я) - це парне скупчення сірої речовини, яке поділяється на власне згір'я (таламус), зазгір'я (метаталамус) та надзгір'я (епіталамус). У власне таламусі розрізняють передні, латеральні та медіальні групи ядер. В латеральних ядрах відбувається перемикання усіх чутливих шляхів, які прямують до кори головного мозку. Крім того, передній відділ таламуса має назву переднього горбика, а задній - подушки, де знаходяться підкіркові центри зору. Медіальні поверхні власне згір'я утворюють латеральні стінки III шлуночка.
До метаталамуса належать медіальні та латеральні колінчасті тіла, які відповідно є підкірковими центрами слуху та зору. Медіальне колінчасте тіло за допомогою нижніх ручок, а латеральне за допомогою верхніх ручок, з'єднані з нижніми та верхніми горбиками покриву середнього мозку.
Надзгірна ділянка (епіталамус) складається з епіфіза (шишкоподібне тіло), який розташований між верхніми горбиками покриву середнього мозку. Від епіфіза йдуть повідці, які утримують його в даному положенні.
Підгірна ділянка (гіпоталамус)
Знаходиться вентральне від власне згір'я і складається з власне підталамічної ділянки та цілого ряду утворів, що розташовані на основі мозку. Сюди належать: кінцева пластинка, зоровий перехресний, сірий горб, лійка, на якій знаходиться гіпофіз та соскоподібні тіла. В підталамічній ділянці є ядра з нервовими клітинами, що мають здатність виділяти секрет (нейросекрет).
Останній по аксонах нервових клітин надходить у задню частину гіпофіза, а потім у кров.
Третій шлуночок.
Являє собою вузьку щілину, бічні стінки якої утворені медіальними поверхнями власне згір'я. Передня стінка III шлуночка утворена стовпами сплетення передньою спайкою, задня — епіталамічною ділянкою, нижня - утворами підталамічною ділянки, верхня - судинним сплетінням, яке продукує спинномозкову рідину. III шлуночок сполучається з бічними шлуночками за допомогою міжшлуночкового отвору і з IV шлуночком за допомогою водопроводу мозку.
Ретикулярна формація
У стовбурі головного мозку є скупчення нейронів із досить розгалуженими відростками, які утворюють густу сітку. Ця система нейронів називається «сіткоподібною» (ретикулярною) формацією. Від нейронів ретикулярної формації починається неспецифічні шляхи. Вони піднімаються угору до кори головного мозку та підкіркових ядер і опускаються до нейронів головного мозку.
Ретикулярна формація є регулятором функціонального стану спинного та головного мозку, а також регулятором тонусу м'язів. Вона має зв'язки з усіма ділянками головного мозку: клітинами кори півкуль, вегетативними підкорковими центрами, мозочком, ядрами рухових нервів та рецепторами.
Отже, через стовбур головного мозку в кору великих півкуль проходить дві системи: одна - специфічна (це чутливі шляхи, що несуть імпульси від усіх рецепторів - інтеро-, екстеро-, пропріорецепторів). Вона закінчується в 4-му шарі кори. Друга — неспецифічна, яка утворена ретикулярною формацією і закінчується на дендритах усіх шарів кори.
Кінцевий мозок.
Кінцевий мозок (telencephalon) розвивається з переднього мозкового міхура і складається із правої та лівої півкуль. Півкулі розмежовані повздовжньою щілиною, в глибині якої лежить мозолисте тіло. Воно побудоване з волокон, які з'єднують півкулі між собою. Під мозолистим тілом знаходиться сплетіння, яке представлене двома волокнистими тяжами. В середній частині тяжі з'єднуються, а спереду і ззаду розходяться утворюючи стовпи і ніжки. Спереду від стовпів знаходяться передня спайка мозку. Між передньою частиною мозолистого тіла і сплетінням натягнута тонка пластинка мозкової тканини - прозора перегородка. Вона належить до нюхового мозку.
Кожна півкуля утворена білою та сірою речовинами. Сіра речовина - це кора головного мозку (плащ), яка утворює борозни та звивини. Скупчення сірої речовини всередині півкуль - базальні ядра.
У кожній півкулі розрізняють три поверхні: верхньолатеральну, нижню і медіальну. Поверхня півкуль має численні борозни і підвищення між ними - звивини. Величина і форма борозен та звивин має індивідуальні особливості, проте існує декілька постійних борозен. Розрізняють лобову, тім'яну, скроневу, потиличну частини та острівець, який знаходиться на дні бічної борозни. Скронева частина відокремлена від інших бічною борозною (Сільвія), лобова - центральною борозною і потилична - тьмяно-потиличною.
У лобовій частці паралельно до центральної борозни проходить передцентральна борозна. Перпендикулярно від неї відходять верхня та нижня лобові борозни, які відокремлюють верхню, середню і нижню лобові звивини. Між центральною та перед центральною борознами знаходяться перед центральна звивина.
У тім'яній частці паралельно до центральної борозни проходить за центральна борозна. Перпендикулярно від неї відходить внутрішня тім'яна борозна, яка ділить частку на верхню і нижню тім'яні частки.
У скроневій частці паралельно до бічної борозни проходять верхні та нижні скроневі борозни, які розмежовують верхню, середню і нижню скроневі звивини.
Кора півкуль великого мозку.
Сіра речовина поверхні великих півкуль має товщину від 3 до 5 мм і утворена понад 50 мільярдами нервових клітин. За морфологічними ознаками нейрони кори великих півкуль поділяють на пірамідні і непірамідні клітини. Пірамідні мають форму піраміди, а не пірамідні мають форму: кошикоподібні, зірчасті, веретеноподібні.
Кора великих півкуль має шість шарів: молекулярний, зовнішній зернистий пірамідний, внутрішній зернистий, гангліонарний та шар поліморфних клітин. Кору півкуль схематично можна собі уявити як сукупність ядер різних аналізаторів, між якими знаходяться розсіяні елементи цих аналізаторів:
1) у корі за центральної звивини знаходиться ядро кіркового аналізатора загальної чутливості (больової, температурної, тактильної) і пропріоцептивної;
2) ядро рухового аналізатора розташованого в перед центральній закрутці;
3) ядро аналізатора спів дружнього повороту голови та очей в протилежний бік залягає у задніх відділах середньої лобової звивини;
4) ядро рухового аналізатора письмових знаків розташоване у задніх відділах середньої лобової звивини. «Центр письма»;
5) ядро рухового аналізатора артикуляції мови (центр Брока) знаходиться у задніх відділах нижньої лобової звивини зліва.
Бічні шлуночки
Бічні шлуночки (правий та лівий) є порожнинами кінцевого мозку. Вони складаються із переднього, заднього, нижнього рогів та центральної частини.
Передній ріг знаходиться у лобовій частці, задній - у потиличній, нижній - у скроневій, а центральна частина - у тім'яній. Стінки рогів утворені білою речовиною півкуль та хвостатим ядром. Шлуночок заповнений спинномозковою рідиною і через міжшлуночковий отвір сполучається із III шлуночком.
Біла речовина півкуль.
Біла речовина півкуль займає простір між корою і базальними ядрами. Вона складається з численних нервових волокон, що йдуть у різних напрямках. Виділяють три системи волокон півкуль: асоціативні (з'єднують різні ділянки лівої і правої півкуль), комісуральні (з'єднують симетричні ділянки лівої і правої півкуль), комісуральні (з’єднують симетричні ділянки лівої і правої півкуль) і проекційні (з’єднують кору півкуль з іншими відділами головного і спинного мозку).
Література:
1. Гайда С.П. Анатомія і фізіологія людини. Київ: Вища школа, 1980.
2. Дибенко К.А. Анатомічний українсько - латинське - англійський словник - довідник. Київ : «Довіра» 1997. - 344.
3. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці: «Поділля», 1998. -том 1.-291 с.
4. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці : «Поділля», 1998. -том 2. -339 с.
5. Матещук - Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія : навчальний посібник. Львів : Поклик сумління, 1997. - 267 с.
6. Иваницкий М. Ф. Анатомия человека, М. : Физкультура й спорт, 1985.-480с.
7. Сапин М. Р., Билич Г. Л. Руководство к практическим занятиям по анатомии человека. М. : Высшая школа. 1989. - 543 с.
8. Синельников Р. Д. Атлас анатомии человека (многотомное издание «Медицина». По системам организма).
9. Большая медицинская энциклопедия. Разделы: Анатомия человека, по системам организма.
10. Анатомія та фізіологія з патологією // За ред. Федонюка Я. І., Білика Л. С., Микули Н. X.. Тернопіль. Укрмедкнига, 2001.