Анатомія людини - Опорні конспекти лекцій - Савчук О.І. 2017


Скелет нижньої кінцівки

План лекції

1. Будова кісток тазового пояса

2. З'єднання кісток тазового пояса

3. Таз у цілому

4. Будова стегнової кістки

5. Кістки гомілки

6. Анатомія кісток стопи

Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса і вільної кінцівки. До пояса належить парна масивна тазова кістка. Вільна кінцівка підтягається на ситечко (представлена сітечковою кісткою) гомілку (велика і мала гомілкові кістки) і сіточку: заплесно, плесно і фаланги пальців.

Кістки тазового пояса та їх з’єднання.

Тазова кістка до 16 років складається з окремих кісток: клубової, лобкової та сідничної, після 16 років вони зростаються своїми тілами і в цьому місті формують кульову суглобову западину, куди входить голівка стегнової кістки.

Клубова кістка складається з тіла і крила. Крило розширене і обернене вгору, закінчується гребенем. На гребені спереду є передні і верхня те нижня ості, а ззаду — задні верхня та нижня ості. На тазовій поверхні крила є заглибина, що має назву клубової ямки. Позаду від неї вушко подібна суглобова поверхня для зчленування з одною меншою поверхнею крижової кістки.

На зовнішній поверхні крила розташовані сідничні лінії місця прикріплення сідничних м'язів. Крило від тіла відмежовується дугоподібною лінією.

Сіднична кістка має тіло і гілку, яка потовщується й утворює сідничний горб. Вище від горба знаходиться сіднична ость, над остю розрізняють велику сідничну вирізку.

Лобкова кістка. Розрізняють тіло, верхню та нижню гілки. У тому місці, де гілки переходять одна в одну, утворюється суглобова поверхня лобкового сінфізу. Вітка всіх цих трьох кісток, гілки сідничної та лобкової кісток обмежовують затульний отвір. Кістки тазового пояса з'єднані ззаду з крижовою кісткою малорухомим парним крижово-клубовим суглобом, плоским за формою. Він утворений вушко подібними поверхнями крижової і клубової кісток. Спереду утворюються непарний на півсуглоб — лобковий сінфіз. У нього лобкові кістки з'єднаний між собою за допомогою хряща у товщі якого є невелика щілина, заповнена рідиною. До власних зв'язок таза належать грижово - горбова та крижово-остиста. Вони замикають сідничний вирізки, внаслідок чого утворюються великий та малий сідничний отвори. Через ці отвори проходять: м'язи, судини та нерви.

Таз у цілому.

Таз (pelvis) утворений тазовими і крижовою кістками, куприком та їх зчленуваннями. Розрізняють великий і малий таз. Межею між ними є так звана погранична лінія, яка проходить від мису по дугоподібній лініях клубових кісток, потім по верхніх гілках лобкових кісток і верхньому краю лобкового симфізу.

Великий таз утворений крилами тазових кісток і слугує опорою для внутрішніх органів черевної порожнини.

Малий таз утворений тазовими поверхнями крижової кістки і куприка, сідничними та лобковими кістками. У ньому розрізняють верхню і нижню апертули (вхід і вихід)та порожнину. Малий таз містить: проміжний сечовий міхур, пряму кишку та внутрішні статеві органи (м. маткові труби і яєчники у жінок), передміхурову залозу, сім'яні міхурці і сім'яносні протоки у чоловіків. Жіночий таз ширший коротший ніж чоловічий, крила ширші, під лобковий кут тупий (у чоловіків — гострий). Крижова кістка коротка широка і плоска.

Розміри жіночого таза.

Великий таз:

1) остиста дистанція - відстань між передніми верхніми остями клубових кісток (26 см);

2) гребенева дистанція - відстань між віддаленими точками гребнів клубових кісток (29 см);

3) вертлюгова дистанція - відстань між великими вертлюгами стегнових кісток (30 см).

Малий таз.

1) зовнішня кон'югата - відстань між лобковим симфізом і мисом (20-21 см);

2) діагональна кон'югата - відстань між нижнім краєм симфізом і мисом (12,5-13 см);

3) гінекологічна кон'югата - відстань між найбільш виступаючою частиною лобкового симфізу і мисом (10,5-1 см);

4) прямий розмір виходу із малого таза - відстань між нижнім краєм симфізу і верхівкою куприка (10 см). Під час родів збільшується на 1,5см - куприк відходить.

5) кут нахилу таза - це кут, який утворений горизонтальною площиною і входом в порожнину малого таза.

Кістки вільної нижньої кінцівки

Стегнова кістка - найбільш довга кістка нашого скелета. На її верхньому кінці знаходиться голівка, за нею шийка вгорі та внизу від якої великий та малий вертлюги. Задня поверхня тіла кістки містить жорстку лінію, яка складається з внутрішньої та зовнішньої губ.

Вигляд спереду - ямка голівки - від неї - коротка зв'язка. Міжвертмогова лінія, ззаду - вертлюгова ямка, між вертлюговий гребінь, сіднична горбистість. Нижній кінець містить потовщення завдяки наявності тут медіального та латерального відростків, на яких розташований однойменні надвиростки. Між виростками спереду знаходиться надколінкові поверхня, а ззаду - між виросткова ямка, підколінна поверхня.

Наколінні (patella) - округлої форми кістка, на задній поверхні якої є суглобова поверхня для зчленування із стегновою кісткою. Основа наколінника, верхівка наколінника.

Великогомілкова кістка (tibia) На гомілці лежить медіальне. Верхній кінець несе латеральний та медіальний виростки, на яких знаходяться суглобові поверхні для зчленування із стегновою кісткою. Тіло має тригранну форму з гострим переднім краєм.

Спереду: між виросткове підвищення, медіальний і латеральний вирости; горбистість в/г кістки; медіальна поверхня в/г кістки; латеральна поверхня передній край в/г кістки; міжкістковий край в/г кістки; медіальний край, медіальна щиколотка.

Нижній кінець містить нижню суглобову поверхню (для зчленування з над п'ятковою (таранною) і медіальну щиколотки.

Ззаду: між виросткові латеральний та медіальні горбики, щиколоткові борозна на медіальній щиколотці; задня поверхня; лінія камбаловидного м'яза.

Малогомілкова кістка (fibula) на гомілці лежить латеральне. Верхній кінець несе головку із суглобовою поверхнею (для зчленування з в/г кісткою), верхівка головки міжкістковий край в/г кістки; передній край м/ч кістки; медіальна поверхня, латеральна поверхня.

Нижній кінець має латеральну щиколотку, на якій знаходиться суглобова поверхня для зчленування з надп'ятковою кісткою. Ззаду: задня поверхня, латеральна поверхня.

Кістки заплесна

Заплесно складається з таких кісток: надп'яткової (таранна), п'яткової, кубоподібної, човниковоподібної та клиноподібних - медіальної, проміжної і латеральної.

Надп'яткова кістка має головку із суглобовою поверхнею (спрямована вперед) за якою іде шийка, а за нею тіло. На тілі зверху розташований блок для зчленування з в/г кісткою, а на нижній поверхні - суглобові поверхні для зчленування з п'ятковою кісткою. Латеральний відросток на тілі.

П’яткова кістка

Лежить під надп'ятковою і має тіло та шорсткий горб, спрямований назад і вниз. На тілі розташовані суглобові поверхні для зчленування з надп'ятковою та кубоподібною кістками.

Кістки плесна.

Плесно складається з п'яти коротких кісток, в яких розрізняють голівку, тіло та основу.

Фаланги пальців

Кожен палець, крім великого, має три фаланги: проксимальну, середню та дистальну. Великий палець має лише проксимальну та дистальну фаланги, між кістками вільної нижньої кінцівки є як неперервні (синдесмози), так і перервні з'єднання (суглоби). Найбільш практичне значення мають кульшовий, колінний та надп'ятковий (гомілковий) суглоби.

Кульшовий суглоб

Утворений суглобовою поверхнею головки стегнової кістки та кульшовою западиною тазової кістки. За будовою - це простий, за формою - чашоподібний, за функцією - багато осьовий суглоб. Він являється різновидом кулястого суглоба і в ньому можливі рухи навколо всіх осей, але дещо в обмеженому об'ємі. В середині суглоба знаходиться хрящова губа (для кращого охоплення суглобової поверхні головки) і зв'язка головки стегнової кістки - кругла зв'язка lig teres в якій проходять судини та нерви, що живлять головку. Найбільш міцною зв'язкою, яка підкріплює суглоб (витримує вагу до 300 кг) є клубово-стегнова зв'язка, сідничо-стегнова зв'язка, колова зона.

Колінний суглоб

Утворений в наслідок зчленування трьох кісток: виростків великого гомілкової та стегнової кістки і наколінника. Це досить складний суглоб, всередині якого знаходиться медіальний меніски, передня та задня хрестоподібні зв'язки. А капсула утворює багато виворотів (сумок). За будовою суглоб складний, за формою - виростковий, за функцією - двоосьовий. В ньому можливі згинання і розгинання і при зігнутому коліні - обертання навколо вертикальної осі (внаслідок розслаблення бічних зв'язок, підкріпляють капсулу).

З’єднання кісток гомілки між собою.

Верхні кінці великогомілкової та м/г кісток утворюють плоский малорухомий суглоб. Тіла кісток гомілки з'єднані за допомогою синдесмозу (міжкісткової мембрани), а нижні кінці теж за допомогою синдесмозу (зв'язки).

Надп’ятковий суглоб

Утворений нижніми кінцям малогомілкової та в/г кісток, суглобові поверхні яких, як вилка охоплюють надп'яткову кістку. За будовою цей суглоб складний, за формою - блокоподібний, за функцією - одноосьовий.

У ньому можливі згинання і розгинання стопи навколо фронтальної осі.

Кістки заплесни

Зчленовуються суглобами, капсули яких підкріпленні короткими зв'язками як із підошвеної так і з дорзальної поверхонь стопи. Рухи в цих суглобах заплесни практичне значення мають надп'яткове човникове подібні і п'ятково-клубоподібний, які хірурги об'єднують в один поперечний суглоб заплесний суглоб Шопара. По лінії цього суглоба можна стимулювати стопу, перерізавши міжкісткову зв'язку, яка йде до човникоподібної і кубоподібної кісток. Між п'ятковою кісткою з однієї сторони і човникоподібною і кубоподібною кістками з другої сторони. Цю зв'язку називають «ключем» суглоба Шопара. Вона ділиться на дві зв'язки. Кістки заплесни з'єднуються з основами плеснових кісток і утворюють плесні малорухомі заплесно-плеснові суглоби. В хірургії вони відомі як суглоб Лісфранка. Його «ключем» є медіальна заплесно-плеснева міжкісткова зв'язка.

Плеснофалангові та міжфалангові суглоби за своєю будовою і рухами подібні до аналогічних суглобів кісті.

Стопа (pes) виконує функцію опори під час стояння і ходьби. Кістки утворюють кружне сплетіння. Розрізняють п'ять повздовжніх сплетінь (відповідно до п'яти променів сітки) і одне поперечне. Всі повздовжні сплетіння починаються на п'ятковій кістці і завдяки їх лінії прямують вперед уздовж плеснових кісток. В поперечному напрямку всі п'ять сплетінь мають неоднакову висоту. Тому в ділянці найвищих також формується поперечне сплетіння. Укріплюють сплетіння зв'язки м'яза та фасції. При ослабленні цього апарату сплетіння опускається, що призводить до розвитку плоскостопості.

Література:

1. Гайда С.П. Анатомія і фізіологія людини. Київ: Вища школа, 1980.

2. Дибенко К.А. Анатомічний українсько - латинське - англійський словник - довідник. Київ : «Довіра» 1997. - 344.

3. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці: «Поділля», 1998. -том 1.-291 с.

4. Кравчук С. Ю. Анатомія людини. Чернівці : «Поділля», 1998. -том 2. -339 с.

5. Матещук - Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія : навчальний посібник. Львів : Поклик сумління, 1997. - 267 с.

6. Иваницкий М. Ф. Анатомия человека, М. : Физкультура й спорт, 1985.-480с.

7. Сапин М. Р., Билич Г. Л. Руководство к практическим занятиям по анатомии человека. М. : Высшая школа. 1989. - 543 с.

8. Синельников Р. Д. Атлас анатомии человека (многотомное издание «Медицина». По системам организма).

9. Большая медицинская энциклопедия. Разделы: Анатомия человека, по системам организма.

10. Анатомія та фізіологія з патологією // За ред. Федонюка Я. І., Білика Л. С., Микули Н. X.. Тернопіль. Укрмедкнига, 2001.