Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Ендокринна система
Прищитовидні залози

Головним функціональним призначенням прищитовидних залоз (glandulae parathyroidea) є регуляція метаболізму кальцію. Ці залози виробляють білковий гормон паратирин, який, впливаючи на кісткову тканину (депо нагромадження кальцію), сприяє вивільненню кальцію і підвищенню його рівня в крові, тобто є антагоністом кальцитоніну.

Кожна прищитовидна залоза покрита тонкою сполучнотканинною капсулою. Паренхіма її утворена трабекулами — епітеліальними тяжами чи скупченнями епітеліальних ендокринних клітин — паратироцитів (endocrinocyti parathyroideus). Розрізняють головні, або базофільні паратироцити (endocrinocyti principales) і ацидофільні паратироцити (endocrinocyti acidophilici).

Головні паратироцити мають базофільну цитоплазму, по периферії якої розсіяні скупчення вільних рибосом (полісом), що свідчить про високу інтенсивність білкового синтезу. Добре розвинутий комплекс Гольджі представлений щільними мішечками та численними пухирцями. В них формуються секреторні гранули діаметром 150-200 нм. Багато мітохондрій.

Серед головних паратироцитів розрізняють:

— світлі паратироцити (endocrinocyti principales lucidus), цитоплазма яких містить включення глікогену;

— темні паратироцити (endocrinocyti principales densus).

Головні паратироцити виробляють гормон паратирин, а ацидофільні клітини вважаються старіючими.

Препарат 4. Прищитовидна залоза (рис. 18).

Мале збільшення. При цьому збільшенні можна побачити тонку сполучнотканинну капсулу залози та її паренхіму.

Велике збільшення. Добре видно, що паренхіма прищитовидної залози складається з тяжів (трабекул) і скупчення ендокриноцитів, які розділені між собою тонкими прошарками сполучної тканини. Добре вирізняються головні паратироцити, які характеризуються базофілією, й ацидофільні (оксифільні) паратироцити. Серед головних є світлі й темні клітини.

На рисунку позначити: 1) капсулу; 2) епітеліальні трабекули; 3) головний паратироцит; 4) ацидофільний паратироцит.

Рис. 18. Прищитовидна залоза. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 280:

1 — трабекули; 2 — головний паратироцит; 3 — ацидофільний паратироцит; 4 — прошарки сполучної тканини