Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Опорно-руховий апарат
Скелет черепа
Вивчення будови скелета на живій людині

На живій людині Скелет вивчають різними методами. Один із них — антропометричний, який полягає в тому, що вимірюються окремі кістки на різних етапах їхнього росту й розвитку. Цим методом можна визначити швидкість росту кісток у довжину, збільшення їх в об’ємі. Метод широко застосовується в хореографії, спорті.

За допомогою рентгенівського методу вивчають будову кісткової Тканини, структуру губчастої й компактної речовини, перебудову пластинок губчастої речовини, утворення горбистостей на кістках унаслідок професійної належності людини. За допомогою рентгенівського методу можна виявити патологічні зміни в кістковій тканині, дефекти в положенні кісток скелета, а також зміни в розміщенні кісткових перекладин унаслідок зміни сили напрямку навантаження на кістки.

Будову скелета необхідно знати при протезуванні, яке є двох видів — анатомічне й лікувальне. Анатомічне протезування — це виготовлення окремих частин тіла, носа, ока, ноги, руки та ін. Лікувальне протезування — корсети, лікувальні бандажі, ортопедичне взуття.

Лікувальні протези допомагають виправити різні дефекти, які сталися внаслідок хвороби, травми та інших патологічних процесів. Для протезування частин тіла також широко застосовують антропометричний і рентгенівський Методи вивчення будови скелета.

Останнім часом запропоновано нові Методики, що ґрунтуються на досягненнях сучасної науки й техніки. За допомогою цих методик можна визначити об’єктивні показники функціонального стану організму, виявити його компенсаторні механізми, а також відхилення від норми.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.